3.Подвійний запис операцій на рахунках, його сутність і контрольне значення

Подвійний запис – запис господарської операції в одній і тій же сумі двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом називається кореспонденцією рахунків.

Для того, щоб скласти подвійний запис, необхідно послідовно з’ясувати наступні питання:

1.економічний зміст господарської операції (знайти два об’єкти обліку і проаналізувати як на них вплинула господарська операція);

2.взаємозв’язок рахунків (які рахунки кореспондують);

3.характеристика рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні);

4.яка буде бухгалтерська проводка.

Простим називають такий бухгалтерський запис, при якому один рахунок дебетують, а інший кредитують на ту саму суму, тобто якщо кореспондують між собою тільки 2 рахунки.

Складним називають такий бухгалтерський запис, при якому дебетують кілька рахунків і на загальну суму записів по дебету кредитують один рахунок або, навпаки, кредитують кілька рахунків і на загальну суму записів по кредиту дебетують один рахунок. Тобто, при складному бухгалтерському записі кореспондують між собою більше ніж 2 рахунки.

4.Синтетичний і аналітичний облік на рахунках

Синтетичні рахунки – рахунки, які призначені для обліку економічно однорідних груп активів, капіталу і зобов’язань, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним.

Перелік синтетичних рахунків міститься в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) складаються з двох цифр (10 “Основні засоби”, 20 “Виробничі запаси”, 31 “Поточні рахунки” і т.д.): перша цифра вказує до якого класу належить рахунок, а друга – це номер синтетичного рахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитись до Плану рахунків тільки Міністерством фінансів України.

Аналітичні рахунки – це рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків називається аналітичним (від лат. Analysis – розкладання цілого на складові елементи).

Аналітичні рахунки встановлюються підприємством самостійно.

Субрахунки - це спосіб додаткового групування однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного рахунку для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків).

Перелік субрахунків (рахунків другого порядку) наведений в Плані рахунків, але підприємства можуть за потреби вводити за власним бажанням додаткові субрахунки. Субрахунки (рахунки другого порядку) складаються з трьох цифр (101, 202, 311 т.д.): перша цифра вказує до якого класу належить рахунок, друга – це номер синтетичного рахунку, третя – номер субрахунку.

Між рахунками аналітичного та синтетичного обліку існує тісний взаємозв’язок:

1.на рахунках аналітичного та синтетичного обліку залишки містяться в тій самій частині рахунка;

2.коли дебетують або кредитують аналітичні рахунки, одночасно дебетують або кредитують відповідний синтетичний рахунок;

3.кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;

4.оборот і залишки аналітичних рахунків в сумі повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунку, який їх об’єднує.