2.Поняття фінансової кризи підприємства

Криза - різкий злам у чому-небудь; скрутне, важке становище.

Криза (гр. krisis - рішення, поворотний пункт, результат) - різкий, крутий перелом, важкий перехідний стан.

Англійський економіст Джон М. Кейнс зазначав: "В економічному циклі є ще одна характерна риса, яку наша теорія має пояснити, якщо вона правильна, а саме явище кризи, тобто, як правило, раптову і різку зміну тенденції підвищення тенденцією зниження, тоді як при зворотному процесі такого різкого повороту найчастіше не буває".

Під кризовим станом підприємства розуміють такий його стан, при якому воно неспроможне здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності.

Подолання такого кризового стану, що діагностують як „загрозу банкрутства”, вимагає розробки та здійснення спеціальних методів фінансового управління підприємством.

Під фінансовою кризою розуміємо фазу розбалансованості діяльності підприємства і втрачених керівниками можливостей фінансових відносин.

На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні чи відсутність потенціалу для успішного функціонування.

Фінансова криза підприємства характеризується такими параметрами:

• джерелами (факторами) виникнення;

• видом кризи;

• стадією розвитку.

Ідентифікація цих ознак дає можливість правильно діагностувати фінансову неплатоспроможність підприємства і вибрати найбільш ефективний каталог санаційних шляхів.

Фактори, що можуть призвести до фінансової кризи, поділяються на:

1. Зовнішні (екзогенні) фактори, що не залежать від діяльності підприємства і включають:

• спад кон'юнктури економіки в цілому;

• зниження купівельної спроможності населення;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського і податкового законодавства;

• нестабільність фінансового і валютного ринків;

• збільшення конкуренції в галузі;

• криза галузі;

• сезонні коливання;

• збільшення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• політична нестабільність у країні перебування підприємства чи в країнах виробників-постачальників сировини;

• конфлікти між власниками;

Вплив зовнішніх факторів кризи має найчастіше стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, де менеджмент неправильно чи несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня чи неправильно функціонує система раннього запобігання і реагування, однією з умов якої є прогнозування банкрутства.

2. Внутрішні (ендогенні) фактори, що залежать від підприємства:

• низька наявність менеджменту;

• дефіцити в організації структури;

• низький рівень кваліфікації персоналу;

• недоліки у виробничій сфері;

• порушення в постачаннях;

• низький рівень маркетингу і втрати ринків збуту продукції;

• помилки в інвестиційній політиці;

• відсутність інновацій і раціоналізаторства;

• дефіцит у фінансуванні;

• відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Типові наслідки впливу причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства:

• втрата клієнтів і покупців готової продукції;

• зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції;

• неритмічність виробництва;

• збільшення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

• збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність наднормативних запасів;

• поява внутрішньовиробничих конфліктів і зростання плинності кадрів;

• підвищення тиску на ціни;

• постійне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виторгу від реалізації продукції.

Розрізняють такі види криз:

1. Криза стратегії: на підприємстві втрачено виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху.

А саме:

• неправильний вибір виробничої площі;

• неефективна політика збуту й асортиментна політика;

• неефективне планування і прогнозування;

• помилкова політика диверсифікованості;

• неефективний апарат управління;

• відсутність чи недостатність системи контролінгу; форс-мажорні обставини.

2. Криза прибутковості: збитки відволікають власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу.

А саме:

• невиправдане співвідношення цін і собівартості;

• невиправдане підвищення цін;

• ризикові великі проекти;

• зниження обороту від реалізації продукції;

• збитковість окремих структурних підрозділів;

• придбання збиткових підприємств;

• значні запаси готової продукції на складі;

• надлишок персоналу;

• високі процентні ставки;

• неефективна маркетингова політика;

• форс-мажорні обставини.

3. Криза ліквідності: підприємство є неплатоспроможним чи існує реальна загроза втрати платоспроможності.

А саме:

• незадовільна структура капіталу;

• відсутність чи незначний рівень резервних коштів;

• незадовільна робота з дебіторами;

• надання незабезпечених товарних кредитів;

• великий обсяг капіталовкладень з тривалим терміном окуп­ності;

• великий обсяг низьколіквідних оборотних активів;

• зниження кредитоспроможності підприємства;

• високий рівень кредиторської заборгованості;

• форс-мажорні обставини.

Характерною рисою ринкової економіки є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: у певні моменти воно може не давати прибутку або зазнавати збитків. Але це короткострокові, епізодичні ситуації, що не змінюють сутності господарюючого суб'єкта як виробника прибутку. Вони можуть бути усунуті за допомогою оперативних заходів. Якщо ж підприємство неефективне в цілому, то економічна криза набуває затяжного характеру і може закінчитися процедурою його ліквідації, продажу майна для розрахунків із кредиторами, що називається банкрутством підприємства (рис. 1.2). Щоб цього не сталося, необхідно вчасно зрозуміти причини, внаслідок яких економіка підприємства опинилася в кризі, і розробити відповідні заходи для їх усунення.

Рис. 1.2. Життєвий цикл підприємства та його кризові ситуації