Суть ліквідності балансу, її рівні, показники та їх міжнародні нормативи.

Порядок визначення показників ліквідності. Фактори зміни показників ліквідності. Визначення показника поточної ліквідності з урахуванням швидкості конвертації оборотних активів у грошові кошти і з урахуванням термінів погашення короткострокових зобов'язань

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності (табл. 17.1), з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення.

До першої групи (Аі) входять абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи (Аг) належать швидкореалізовані активи: векселі отримані і всі види поточної дебіторської заборгованості. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від вчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т. ін.

До третьої групи (Аз) відносять активи, що повільно реалізуються, до яких належать запаси сировини, матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва товарів, для трансформування яких у готівку потрібен значно більший термін.

Четверта група (a4) - це важкореалізовані активи, до яких входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців, відстрочені податкові активи, видатки майбутніх періодів, інші необоротні активи.

Відповідно на чотири групи поділяються і зобов'язання підприємства:

Пі - найбільш термінові зобов'язання, які слід погасити протягом поточного місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали);

Пг - середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку);

Пз - довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку і позики);

Самостійна робота №8:

Поняття капіталовкладень, їх складові

Довгострокове вкладення капіталу в різні галузі народного господарства з метою одержання прибутку називають інвестиціями (англ. investition, від лат. investire - одягати).

Відповідно до Закону "Про інвестиційну діяльність " інвестиціями є всі види майнових або інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької або іншої діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

♦ гроші, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

♦ рухоме і нерухоме майно;

♦ майнові права, що випливають з авторського права, та інші інтелектуальні цінності;

♦ технічна документація (ноу-хау);

♦ права користування землею, водою, ресурсами та інші майнові права;

♦ інші цінності.

Розрізняють інвестиції фінансові та капітальні, а також портфельні, прямі та венчурні (мал. 14).

До фінансових інвестицій належить купівля акцій, облігацій, інших цінних паперів, фінансових інструментів і корпоративних прав.

Під капітальною інвестицією (капіталовкладенням) розуміють придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомості, основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Портфельна інвестиція - це придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому та інших фінансових ринках (за винятком купівлі контрольного пакета акцій, тобто в обсязі, що перевищує 50% загальної суми акцій, емітованих одним емітентом).

Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна в статутний фонд підприємства (або купівлю контрольного пакета акцій, тобто в обсязі, що перевищує 50% загальної суми акцій, емітованих одним емітентом).

Поняття венчурних інвестицій (від англ. venture - ризикувати, ризиковане починання) застосовується для позначення ризикового вкладення капіталу. Ризикове (венчурне) вкладення капіталу обумовлено необхідністю фінансування інноваційних наукоємних розробок у сфері нових технологій, продуктів тощо.