6.Поняття системи галузевого менеджменту

.Система галузевого менеджменту – це система управління, яка поєднує набір взаємозв’язків по керуванню розвитком окремої галузі. Дана система передбачає органічне поєднання вертикального управління до управління на мікрорівні та цільового управління розвитком галузі як одного з пріоритетних напрямків розвитку держави чи окремої території.

Планування галузевого розвитку відбувається у відповідності до галузевого профілю промисловості держави чи окремої території та на основі її галузевої спеціалізації.

Система галузевого менеджменту передбачає, що регулювання розвитку промислового сектору, з однієї сторони, відбувається в умовах ринкової конкуренції, що передбачає врегулювання питань балансу попиту і пропозиції, ефективний розподіл ресурсів, можливості повного забезпечення ринку необхідними товарами та послугами при постійному рості їх якості, з другої сторони, - галузевий розвиток регулюється державою з метою розвитку пріоритетних напрямів діяльності.

7.Зарубіжний досвід галузевої спеціалізації

Виходячи з реальної композиції внутрішніх і зовнішніх факторів міжнародної галузевої спеціалізації української економіки, слід зважати і на ефективність варіантів її розвитку. Як реальний світовий досвід, так і теоретичні його узагальнення показують, що успіху досягали не тільки країни, орієнтовані на модернізацію та оновлення традиційних секторів та галузей спеціалізації, а й країни з активною політикою переспеціалізації на нові сектори та галузі. Процес міжсекторної (міжгалузевої) трансформації був, як правило, більш сприятливим для країн, початкова спеціалізація яких не концентрувалась на традиційних секторах (галузях). Для країн, які мають початкові порівняльні переваги у традиційних секторах (галузях), існує загроза втрати потенціалу їх оновлення у разі досягнення відчутних успіхів у нових секторах (галузях). У більш прагматичному (тактичному) плані слід концентрувати зусилля на розробці прогнозів потреб у промисловій продукції для реалізації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Важливим є цілеспрямований пошук додаткових ніш для вітчизняних товарів і послуг, як традиційних, так і, особливо, тих, які відповідають постіндустріальним критеріям. Одночасно з підтримкою конкурентоспроможних підприємств слід звільнятися від підприємств неконкурентоспроможних, проводити відповідну антимонопольну політику, уникати штучної підтримки окремих груп виробників. Загалом, беззаперечним є те, що більшість розвинених країн цілеспрямовано зосереджує свої науково-технологічні і виробничі ресурси виключно або переважно у нових наукомістких галузях. У результаті ці галузі стають все більш висококонкурентними. Разом з тим для інших країн з’являються реальні можливості заповнити на міжнародних ринках ніші, що звільнилися, включаючи і національні ринки найбільш розвинених країн. 

8.Особливості галузевої спеціалізації в Україні

Галузева спеціалізація передбачає розвиток пріоритетних напрямків діяльності, в яких держава або окрема територія має конкурентні переваги чи конкурентну стійкість.

Система галузевого менеджменту – це система управління, яка поєднує набір взаємозв’язків по керуванню розвитком окремої галузі. Дана система передбачає органічне поєднання вертикального управління до управління на мікрорівні та цільового управління розвитком галузі як одного з пріоритетних напрямків розвитку держави чи окремої території.

Планування галузевого розвитку відбувається у відповідності до галузевого профілю промисловості держави чи окремої території та на основі її галузевої спеціалізації.

Розвиток промислового сектору України є нерівномірний внаслідок специфіки галузевої спеціалізації та ресурсного потенціалу. Основою традиційного промислового сектору є чорна та кольорова металургія, вугільна та хімічна промисловість, які характеризуються високою енергомісткістю та відповідним рівнем чутливості до технологічних нововведень. Основні фонди даних галузей є як морально, так і фізично застарілими. Забезпечення конкурентоспроможності продукції галузей машинобудування, автомобілебудування, легкої промисловості є складним процесом внаслідок незадовільного рівня підприємств цих галузей і тиску міжнародної конкуренції. Галузі судно та авіа будування, харчова промисловість займають стійкі позиції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Перспектива їх розвитку полягає у наявності бази знань та досвіду, що і визначає пріоритетність їх розвитку. Галузі телекомунікацій, комп’ютерних технологій, фармацевтики, еко- та біотехнологій розвинені недостатньо, хоч і займають лідируючі позиції на світовому ринку. Забезпечення продукцією цих галузей українського ринку відбувається за рахунок імпорту.

Система галузевого менеджменту передбачає, що регулювання розвитку промислового сектору, з однієї сторони, відбувається в умовах ринкової конкуренції, що передбачає врегулювання питань балансу попиту і пропозиції, ефективний розподіл ресурсів, можливості повного забезпечення ринку необхідними товарами та послугами при постійному рості їх якості, з другої сторони, - галузевий розвиток регулюється державою з метою розвитку пріоритетних напрямів діяльності.

Ефективність розвитку галузі визначається і забезпечується наступними засобами:

1. інтенсифікація;

2. впровадження досягнень науки і техніки;

3. підвищення якості продукції;

4. раціональне використання факторів виробництва, а саме, матеріальних, трудових, фінансових та природних ресурсів;

5. вдосконалення системи управління і планування;

6. підвищення організації праці та виробництва;

7. раціональне розміщення підприємств галузі в межах окремої території.

Державне регулювання розвитку окремих галузей використовує ряд економічних та організаційних методів.