Загальні зауваження щодо учнівських науково-дослідницьких робіт

Незалежно від того, як було проведено дослідження, воно має відповідати певним методичним вимогам. Це дозволяє порівнювати результати роботи, які проводилися різними вченими в різних країнах і в різний час. Дотримання даних вимог дозволяє здійснювати аналіз результатів і обґрунтувати встановлені закономірності. Саме виконання цих вимог дозволяє відрізнити справжнє дослідження від наукоподібної роботи, яка насправді є лише даремною тратою часу та зусиль.

Сучасні наукові роботи побудовані, як правило, за певним стандартним принципом. Вони містять такі основні розділи: «Огляд історіографії проблеми», «Об’єкт і предмет дослідження», «Новизна досліджень», «Структура роботи», «Висновки». Крім того, у вступній частині роботи наводиться її мета й основні завдання, які планувалося виконати в ході роботи, та обґрунтовується актуальність досліджуваної теми. У кінці роботи наводиться список використаної літератури. За необхідності частина матеріалів роботи виноситься в додатки.

Основна частина учнівських робіт, які подаються до розгляду на конкурс, відповідають цій схемі або, тією чи іншою мірою, намагаються їй слідувати. Проте зміст окремих розділів дуже часто є незадовільним. Наприклад, у вступній частині інколи забувають вказувати мету дослідження, та і про актуальність мова йде не завжди.

Однією з типових помилок під час визначення мети дослідження є підміна її завданнями, які не можуть бути метою наукової роботи. Наприклад, часто пишуть: «Навчитися досліджувати історію свого населеного пункту». Але це не мета дослідження, а засіб її досягнення. Формулюючи мету роботи, слід уникати загальних фраз, як, наприклад, «Вивчити історію українського козацтва». Тут не зрозуміло, про який вид козацтва йдеться (низове, реєстрове, городове), які аспекти цієї історії передбачається вивчити (військове мистецтво, адміністративний-судовий устрій тощо.

Типовою помилкою в літературному огляді є те, що він зводиться до простого наведення даних про предмет дослідження. Але головна мета цього розділу – дати обґрунтування дослідження, що проводиться, пояснення того, навіщо взагалі його виконували. На основі аналізу літературних джерел формуються мета й задачі роботи. Методику учні чомусь часто описують дуже коротко, так, що не завжди ясно, як же виконувалася робота.

Результати роботи представляються учнями більш-менш повно. Основним недоліком цього розділу є погана наочність, через що псується враження навіть від добре виконаної роботи. Представлення даних цього розділу у вигляді схем, діаграм та графіків робить роботу більш красивою і зрозумілою. Використання схем, графіків, діаграм, фотографій та інших наочних матеріалів дуже корисно і для полегшення розуміння результатів аналізу. Це дозволяє значно легше сприймати аргументацію автора. Крім того, ілюстративні матеріали добре показують розуміння автором, фактологічного сенсу свого дослідження. Як сам автор, так і сторонній фахівець, за допомогою ілюстративного матеріалу може одразу побачити як переваги, так і недоліки даної роботи.

Більш докладно треба зупинитися на аналізі результатів роботи, отриманих учнями в процесі їх роботи. Аналіз одержаних результатів складає головний науковий сенс будь-якого дослідження. Він полягає, власне, у поясненні тих результатів, які були отримані у ході роботи. Слід пам’ятати, що будь-яке наукове пояснення результатів повинно бути обґрунтованим.

На основі аналізу результатів автор роботи формулює висновки. Висновки пишуть стисло, без детальних доказів. Наводяться у порядку від загальних до більш конкретних, від більш значущих до менш значущих. Інколи висновки можна пронумерувати. У висновках не повинно бути загальних фраз. Відносно висновків слід зауважити, що в багатьох учнівських роботах вони не пов’язані з попередніми розділами, а інколи взагалі не мають відношення до теми наукової роботи. Через це не показуються цінні результати, що були одержані в роботах. Взагалі , висновки треба робити лише на основі отриманих автором роботи результатів. Головним недоліком висновків учнівських робіт є введення до них зайвої інформації. Не треба вносити до висновків загальновідомі істини або ті факти, які не були доведені результатами дослідження. Кількість висновків не повинна бути великою. Як показує практика, в учнівській роботі може бути в середньому від двох до п’яти основних висновків. Для отримання їх більшого числа масштаби дослідження повинні бути надто вже грандіозними. Ще одна часта помилка під час формулювання висновків полягає втому, що до них частково або навіть повністю не включають отримані учнями результати. Ця помилка безпосередньо пов’язана з попередньою. Бажання включити до висновків солідні наукові відомості призводить до збільшення обсягу цього розділу, що, у свою чергу, призводить до видалення з висновків власних результатів.

Наукова робота ні в якому разі не повинна перетворюватися на реферативний текст (коли переписуються окремі сторінки з літератури). Інші крайності – надмірне цитування і механічний переказ чужих думок без найменшого вияву власної точки зору.

Слід звернути увагу на стиль висвітлення проблеми дослідження: діти використовують надто складні мовні конструкції, спостерігається тенденція до

ускладнення змісту понять і термінів. Мова викладу має бути чіткою, зрозумілою.

У процесі аналізу й узагальнення матеріалу слід дотримуватися наукової етики. Тому не можна перекручувати факти, висувати безпідставні ідеї, чужі думки видавати за власні. Кожна цитата, кожна авторська думка дослідників, що були використані у тексті наукової роботи, обов’язково мають супроводжуватися посиланням на джерело. Звернімо увагу, що цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Посилання на джерела в тексті дослідження слід робити згідно з їх місцем (номером) у списку літератури, беручи у квадратні дужки номер джерела у переліку та через кому вказують сторінку або сторінки, де знаходиться висловлена думка у зазначеному джерелі, наприклад [18, 253], де 18 – це номер джерела у списку використаної літератури, а 253 – номер сторінки.

Слід наголосити, що при оформленні наукових досліджень дослідницького характеру неприпустимим є запозичення інформації з чужих праць без посилання на них. Якщо ж такі прикрі випадки будуть виявлені, то робота має бути знята з конкурсу.