Планування роботи

Для успішного виконання дослідження особливого значення набуває розробка плану. Він включає перелік робіт, що забезпечують логічну послідовність ходу дослідження.

1. Вибір теми, об‘єкта й предмета дослідження.

2. Формування бібліографії з теми.

3. Вивчення наукової літератури.

4. Добір фактичного матеріалу, проведення експерименту.

5. Обґрунтування актуальності роботи.

6. Формулювання мети та завдань.

7. Написання тексту наукової роботи (аналіз і узагальнення результатів).

8. Оформлення бібліографії.

9. Захист наукової роботи.

Складання плану починається вже з вибору теми і завершується після збору фактичного матеріалу. Звичайно, що в процесі наукових пошуків може виникнути необхідність внести корективи або й змінити план, але перший орієнтований варіант плану виникає з самого початку роботи.

Працюючи над планом, треба конкретно формулювати його пункти, уникати широких неконкретних визначень та двозначних тлумачень. Рекомендуємо чітко продумати назву 3-5 розділів плану, які в свою чергу можна розбити на параграфи. Бажано заздалегідь передбачити кількість сторінок та на той чи інший розділ, адже це допоможе витримати пропорційність викладу (загальний об'єм роботи повинен мати 20-25 сторінок без додатків).

Розпочинаючи науково-дослідницьку роботу, учень повинен чітко визначитися з її елементами:

– об‘єкт дослідження – це те на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, це історичне явище чи процес, що підлягає дослідженню (велике й об‘ємне питання для дослідження);

– предмет дослідження – конкретизація (виокремлення) питання з об‘єкта дослідження, певні аспекти досліджуваного об‘єкта, що приваблюють учня, під яким «кутом зору» цей об‘єкт має бути розглянутим (наприклад, у географії – територіальний, регіональний, зональний аспекти; в історії - історіографічний, джерелознавчий, конкретно-історичний, фольклорно-етнографічний, аспекти);

• методи дослідження – це специфічні для конкретної науки підходи до дослідження (так звана методологія), а також окремі прийоми і методи дослідження. Метод (від грец. methodos – дослідження) – це спосіб досягнення мети. Діалектичний матеріалізм вчить, що метод об’єднує суб’єктивні та об’єктивні моменти пізнання. Метод є об’єктивним, тому що в теорії, яка розробляється, дозволяє відображувати дійсність та її взаємозв’язки. Таким чином, метод є програмою побудови і практичного застосування теорії. Одночасно метод є суб’єктивним, тому що є зброєю мислення дослідника і включає в себе його суб’єктивні особливості.

Розрізняють загальнонаукові методи дослідження – емпіричні (експеримент, спостереження, опис), теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація і т. д.), а також міждисциплінарні та спеціальні методи (порівняльний, діахроний, історико-хронологічний, історико-порівняльний, статистичний та метод соціальної психології, математичні методи контент-аналізу, сутнісно-змістовний і формально-кількісний методи тощо).

У своїй основі метод є інструментом до вирішення головного завдання науки – пізнання об’єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей.

• мета дослідження – передбачення результатів дослідницької діяльності.

Важливо вчитися не тільки фіксувати й аналізувати окремі факти або явища, але й знаходити зв‘язки між ними.

– завдання дослідження – це сукупність аспектів, розкривши які є можливим досягнути поставленої мети.