3.2.3. Розпорядження

Розпорядження — правовий акт управління державного органу, що видається у рамках наданої посадовій особі, державному органу компетенції, і є обов'язковим для громадян та організацій, котрим адресовано розпорядження.

Групи:

♦. Загальні;

♦ Часткові.

Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, місцеві ра­ди, представники Президента України на місцях, а також керівники колегіальних органів державного управління, адміністрація підпри­ємства, закладу в межах наданих законом прав для розв'язання опе­ративних питань.

Реквізити: герб України; назва органу управління, що видає розпоряджен­ня; назва виду документа (розпорядження); заголовок; дата або дата й номер; місце видання; текст розпорядження; підпис відповідальної особи.

Формуляр розпорядження наведено в Додатку 4 (зразок 9).

3.2.4. Наказ

Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником під­приємства, організації, установи на правах єдиноначальності і в ме­жах своєї компетенції.

Наказ видають на основі та для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.

Групи:

♦ Наказ про особовий склад;

♦ Наказ із загальних пи­тань (з питань основ­ної діяльності): а) ініціативний; б) на виконання роз­поряджень вищих ор­ганів

Метою створення наказу про особовий склад є: прийняття на роботу чи звільнення працівни­ків, відрядження, від­пустки, різні заохочен­ня, нагороди та стяг­нення.

Наказ із загальних пи­тань видається для опера­тивного впливу на процеси, що виника­ють усередині організа­ції (підприємства), а також при ство­ренні, реорганізації або ліквідації структур­них підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсу­мовуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо.

Реквізити: назва організації (підприємства); назва виду доку­мента (наказ); дата підписання на­казу; місце видання на­казу; номер заголовка до тексту; текст; підпис керівника установи, організації, підприємства

Текст наказу складається з двох частин:

• Констатаційна:

• Розпорядча.

Констатаційна частина містить такі елементи: вступ (вказано при­чину видання наказу); доведення (переказано основні факти); вис­новок (викладено мету видання наказу). Якщо підставою для ви­дання наказу є розпорядчий документ вищої установи, то в констатаційній частині вказують назву, номер, дату й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст того розділу до­кумента вищої установи, який був підставою для видання цього на­казу. Констатаційної частини може не бути, якщо дії, запропоно­вані до виконання, не потребують ніяких роз'яснень. У наказах із різнопланових питань констатаційної частини теж може не бути. У цьому випадку текст наказу складається з параграфів.

Розпорядчу частину позначають словом «Наказую», вона скла­дається із пунктів, що поділяються на такі частини: дія, термін ви­конання та відповідальність за виконання.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають осіб, яким доручено контроль за виконанням наказу.

Текст повинен мати наказову форму викладу розпорядчої части­ни. Зокрема, пропоновані до виконання дії називаються в інфіні­тивній формі (зарахувати, здійснити, покласти на...); якщо фактові надається більше значення, ніж особі, то вживається пасивна форма (Серйозні порушення виявлено..); активна форма вживається для вка­зівки на ініціатора певної дії (начальник планового відділу зобов'язаний..).

Як виконавці за звичай вказуються організації (структурні під­розділи), службові особи із зазначенням прізвища, ініціалів, посади в давальному відмінку ( управлінню, ст. інженерові управління Бонда­ренку Є. І.).

Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами, розпо­чинається назвою виконавця (у давальному відмінку), продовжу­ється — назвою дії (в інфінітиві) та строком виконання (за деся­тинною системою), наприклад:

1. Відділу культури та стилістики української мови провести атестацію співробітників до 17.05.10.

Значна за кількістю пунктів розпорядча частина може оформля­тися у вигляді таблиці.

Наказ підписує лише перший керівник установи.

Візи треба розташовувати нижче від підпису керівника так:

Проект наказу внесено:

Начальник виробничого відділу (підпис) І. К. Білов

Проект наказу погоджено:

1. Головний інженер (підпис) М. В. Іллєнко

2. Головний юрисконсульт (підпис) Л. Б. Чумак

Проект наказу погоджується із заступником керівника організа­ції, куратором питань, розглянутих у цьому документі, із керівни­ками структурних підрозділів, яких стосуються пункти наказу, із юристом організації, що засвідчує узгодження цього документа з правовими актами та розпорядженнями вищих установ.

Накази, що стосуються особового складу, складають на основі до­повідних записок керівників структурних підрозділів, заяв грома­дян, протоколів колегіальних органів тощо.

Рекомендується починати кожний пункт наказу словами: «При­значити», «Перевести», «Оголосити подяку», «Надати відпустку»,— які позначають конкретну дію, спрямовану наказом.

Далі щоразу з нового рядка великими буквами друкуються прізвища та ініціали осіб, на яких поширюється цей пункт наказу, їхня посада (вчений ступінь, звання, спеціальність, розряд і т. ін.), назва відділу чи цеху, в якому ця особа працює. У кінці кожного пункту наказу зазнача­ється підстава для його складання (доповідна записка, заява тощо).

Якщо в одному пункті наказу перераховується кілька осіб, то їхні прізвища називаються в алфавітному порядку.

Формуляри наказів наведено в Додатку 4 (зразки 10-14).