3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №29.

1. Охарактеризувати закони та принципи композиції

Композиція – не лише будова твору, але й творчий процес створення такої будови. Критерієм досконалості композиції є високо естетичне сприйняття твору, виявлення в ньому головної ідеї, якій підпорядковується другорядне (форма, декор). Композиція повинна надавати творам найдосконалішої форми відповідно до їхнього призначення, вона є наче кістяком форми. Тому найголовнішим у композиції предметів є формоутворення їх, яке також є мірилом художньої якості. У формоутворенні враховуються такі фактори:

• функціональна суть і соціальна значущість твору;

• середовище, в якому буде використовуватись витвір;

• експлуатаційні фактори, пов’язані з поведінкою та емоційним станом людини під час користування флористичним твором;

• умови виготовлення виробу, особливості технології виробу;

• фактори архітектурно-художнього плану, які залежать від культури епохи, стану і розвитку моди;

• тенденції формоутворення виробів даного або подібного типу з критичним аналізом попередніх зразків.

Найважливіші засоби композиції.

Основою композиції в флористиці є об’ємно-просторова структура композиції, що створюється.

Основними засобами композиції, що надають творам спів розмірності і гармонії – узгодження елементів між собою і з цілим – пропорції, масштаб, ритм, подібність, контраст і нюанс, симетрія й асиметрія, динамічність і статичність, легкість і вагомість, кольорові гармонії.

Масштаб – це відношення лінійних розмірів зображеного на кресленні, аеросвітлині, мапі об’єкту до його розмірів в натурі.

Метричний ряд є простим видом повторюваності, якщо він заснований з одного елементу, складним, якщо ряди скоординовані з іншими елементами, досить складним, якщо в композиції одночасно приймають участь декілька рядів та елементів метричної повторюваності.

Ритм – більш складний вид повторюваності. Він так же як і масштаб, має свої особливості. Це чергування елементів будівлі, предметів, виробничого обладнання, що характеризується наростання чи зменшення їх кількості, форми, розмірів. Ритмічні ряди утворюються чергуванням більш виразних елементів, що мають назву акцентів, і менш виразних (пасивних), що називають інтервалами.

Ритмічні ряди можуть бути убиваючими або наростаючими контрастно або нюансно.

Таким чином, ритм – це повторюваність елементів, форми та інтервалів між ними при наявності явно вираженої закономірності в повторі елементів та інтервалів. Порядок ритму може бути метричний, коли елементи повторюються через рівні інтервали, або ритмічний, коли повторення елементів відбувається через різні інтервали. Ритм, як засіб композиції в флористиціі – це повторність, закономірне чергування сильних і слабких, довгих і коротких елементів розташованих у певному порядку (збільшення чи зменшення).

Контраст та нюанс.

Поняття контрастні відносини означають різко виражені відмінності між однорідними якостями; поняття нюансні відносини, навпаки, означає незначні, слабо виражені відмінності.

Порівняння великого та малого, важкого та легкого, горизонтального та вертикального, білого та чорного є контрастним відношенням елементів.

Про нюанс говорять в тих випадках, коли порівнюються декілька величин, форм, кольорів. що незначно відрізняються між собою.

Слово нюанс означає відхилення, ледь помітний перехід і полягає у незначних відмінностях форми та розмірів однорідних, подібних елементів,

Контрасти і нюанси досягаються формою, кольором. Хоч вони і мають спільну мету – виділення окремих деталей з метою індивідуалізації виробу, кращої організації форми, уникнення монотонності і т. ін.., використання їх повинно бути продуманим і виправданим.

зіставлення можливе лише при порівнянні однорідних якостей об’єктів (розмірів, форми, кольору, фактури).

Важливим фактором, є кольорові та світлові контрасти та нюанси..

Світлові контрасти та нюанси мають велике значення та вплив на художню виразність флористичних аранжувань.

Нюанс – один з самих тонких засобів в палітрі флориста.

Раціональність.

Під раціональністю в композиції розуміється логічне обґрунтування, доцільність форми.

Рівновага – це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розміщення мас композиції відносно її центра.

Статика – це стан спокою, рівновага форми, стійкість. Центром композиції є вісь, що проходить через центр основи.

Симетрія – принцип організації композиції,де елементи розташовані правильно відносно площини,вісі або центру. Симетрія з давніх часів вважалася однією із вимог красоти, оскільки вона забезпечує рівновагу композиції.

Точка.

У будь-якій композиції повинен бути елемент, який називають фокусною точкою, центром уваги, домінантою. Така точка бере на себе головну важливу та ефектну частину всієї композиції. Точка не має напрямку, але може бути центром притягування погляду. В аранжуванні такою фокусною точкою може бути красива квітка або ціла їх група, що привертають увагу своєю формою або кольором, а також пучок трави, великий лист, незвичне поєднання рослин по формі та кольору. І в той же час така точка не повинна бути виразною надмірно, щоби не загубився ефект композиції в цілому, щоби один елемент композиції не відволікав уваги від інших її частин.

Лінія.

Саме лінією композиція обмежується від навколишнього простору, тому від цього елементу залежить її форма.

Лінія має напрямок, і здається, що вона рухається, живе. При розгляданні ліній у людини виникають різні відчуття. Наприклад, горизонтальна лінія в аранжуванні створює враження спокою, фундаменту, землі, є виразником площини, холоду.

Що стосується вертикальної лінії, то вона створює відчуття радості, свята, прямує до світла, сонця, є виразником висоти і тепла.

По-різному діє на людину похила лінія.

Лінія, що піднімається вгору зліва направо, викликає активність, відчуття злету, підйому.

Лінії, що спускаються донизу зліва направо,викликає пасивність, відчуття печалі, скорботи.

Знаючи можливості різних ліній, можна з їх допомогою створити композицію динамічною, надати їй деяку швидкість. Лінія, що спускається вертикально, дає відчуття прискорення, що піднімається – відчуття уповільнення. Рух лінії зліва направо завжди здається більш швидким, ніж справ наліво.

Надати аранжуванню характеру допоможе правильно обрана лінія. Необхідно тільки пам’ятати, що лінія буває легкою та звивистою, хвильоподібною, напруженою та зажатою, жорсткою та нервовою. Лінії,що виходять з однієї точки під різними кутами,дають відчуття гостроти, гучності, але в тому випадку, якщо вони мають однакову довжину і ніби замкнені в коло – дають відчуття м’якості. В букеті бідермейєр використовується саме така властивість ліній.

Потребують уваги і лінії,що падають. Якщо їх потрібно включити в аранжування, треба , щоби їх кінці підіймалися і не створювали важкого відчуття печалі. Ампельні рослини також потрібно підбирати з піднятими кінчиками, щоби композиція втілювала надію.

Символом важких умов життя може бути сприйнята розірвана лінія грубої гілки. А похила лінія з гілки з почками, що почали розпускатися, виражає плодородність, достаток, силу і спокій. Про можливість цих ліній треба пам’ятати , вчасно їх помітити і, звичайно, постаратися вдало використати в аранжуванні, що створюється.

Створити образ композиції часто допомагають самі рослини. Наприклад , якщо потрібен образ нескінченності, можна використати аконіт, наперстянку, дельфініум,вербаскум,сансевьєру, та ін.. Ці рослини створюють майже перпендикулярні, спрямовані вгору лінії. Але щоб вони не втратили свій образ і красу, їх не слід закривати іншими рослинами – вони потребують вільного простору.

Якщо необхідно отримати в композиції лінії росту, що прямують вгору і розходяться в кінцевій точці в різні сторони, можна використовувати лілії, амариліс, стреліції. Ці рослини рекомендується розміщувати всередині букету,щоби над ним і навколо було достатньо простору. Їх головна частина – стебло, він не повинен обов’язково залишатися видним, його не можна закривати та вкорочувати. Тільки в цьому випадку благородні форми квітів будуть виграшні.

Лінії,що прямують вгору і в сторони, мають тюльпан, гербера, гвоздика, форзиція, хлорофітум та багато трав. Використовуючи ці рослини в аранжуванні, можна отримати діагональ,що розділяється на дві частини: горизонтальну,що символізує сонце, що прямує на захід, і вертикальну, що символізує полудень. Той чи інший характер аранжування залежить від кута нахилу діагоналі.

Розглядаючи особливості деяких рослин, можна сказати, юкка і корділіна дають променеві лінії росту,що розходяться.

Ліани (клематис, плющі, актинідії) дають звивисті, хвилясті та вигадливі лінії; традесканції аспарагус та інші ампельні рослини утворюють спадаючі лінії і стають посередниками між рослинами та сосудом.

еталоном краси та витонченості при складанні квіткової композиції є так звана «лінія краси». Це S- подібна вигнута лінія, створена англійським художником 18 століття У. Хогартом. Він виявив цю лінію в квітах і в інших формах, що слугують прикрасою, наприклад, в корсетах.