Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами.
Білет №11.
Розповісти про прийоми обробки квітів.
Обробка гілок.
Для того,щоби на гілці виявити найвиразніші місця і не залишити без уваги саму її лінію, рекомендується безжально видаляти усі зайві пагони, листя, а у троянд – шипи. На думку японців, у будь-якої гілки аранжувальник бачить три частини – верхівку, талію та водний кінець. Верхівка після обробки повинна залишитися тільки одна, а не дві чи три, як нерідко бувае на гілках. З талії треба відалити всі негарні листки і зробити так, щоби вони не торкались один одного. Усі гілочки повинні дивитись вгору. Що стосується водного кінця, довжина якого не менша за 5см, його потрібно очистити, звільнити від зайвих пагонів, листя, хвої. Зробити це необхідно, так як у воді не повинно нічого плавати.
Часто починаючий аранжувальник жаліє очищати гілки, залишаючи на них багато зайвого, але з часом починає помічати та виявляти цікаві лінії та форми, навчившись видаляти зайві деталі.порада японців: перед тим як ставити гілки в композицію, можна видалити половину половину пагонів та листя, а після того як вони будуть поставлені, видалити ще половину залишених.наійбільш уважно слід видаляти зайві гілки у древесних порід з супротивним розташуванням, так як їх правильні хрестообразні розгалуження вносять в композиції небажану симетрію і взагалі створюють не дуже приємне враження. Слід залишити один пагон з двох супротивних. Це стосується ялини, яка вважається важким об’єктом.
Після обробки гілок залишається багато зрізів, які не повинні борсатися в око. Тому світлі місця фарбують під колір кори і повертають, по можливості, всередину композиції.
Для того,щоби надати необхідний вигин або нахил гілкам дерев та кущів, аранжувальнику необхідно їх вигнутии. У японців це – виготовлення каремоно.
Необхідно пам’ятати,що серед гілок є ламкі та гнучкі від природи,і знати,що в різні пори року гнучкість гілок різна. Вона зменшується під час появлення молодих пагонів. Найкращий матеріал – гілки верби, а на півдні – гілки гліцинії.гілки можна заготовляти з осені на весь рік.
В квіткових композиціях гілки використовують як з корою,так і без неї. Для того, щоби видалити кору різними засобами,треба :
гілки попередньо пропарити,
залишити гілки на декілька годин без води.
Тільки після цього з гілок видаляють кору і приступають до скручування. Спочатку гілку слід зігнути. Якщо діаметр гілки не перевищує 1см, її беруть в місці вигину двома руками, щоби великі пальці знаходилися знизу під гілкоюі торкалися один одного кінцями. Останні пальці повинні вільно лежати на гілці та її охоплювати. Гілку і руки краще зволожити. Після цього можна поступово починати згинати. Якщо гілка не згинається, їїможнапід час згинання трохи перекручувати навколо осі, здавлюючи, але не розтягуючи. Волокна деревини стають більш м’якими, що захищає гілку від полому. На товстій гілці слид зробити надрізи на 1/3 її діаметру. При необхідності можна виконати додаткові надрізи. При згинанні надрізи знаходяться зверху. Для збереження вигигу у надріз вставляють распорку.
Коли досягається потріба вигнутистьігілка утворює потрібу форму,її слід зафіксуваи в вигляді нерівних витків і потримати добу, або білше. Після цього фіксатори можна зняти. Гілка трохи розпрямиться, але збереже свій новий вигнутий вигляд.
Обробка стебла та його укріплення.
Необхідно видалити всі зайві, особливо нижні листки. Це зменшить поверхню випарювання вологи та не відбудеться загнивання листя в воді.кінець стебла потрібно зрізати навкоси при допомозі гострого ножа. Не можна для цього користуватись ножицями, бо вони роздавлюють проводящі сосуди рослини. Зрізати стебло рекомендується під водою, щоби в сосуди не потрапило повітря. Це допоможе квітам краще поглинати воду.
У деяких квітів (наприклад, троянди, айстри) на стеблах треба робити довгий зріз. У хризантеми, бузка, форзиції, соняшника з кінців слід видалити трохи кори, а краще нижні 5-10см розплющтит, постукавши молотком або іншим важким предметом.
Щоби продовжити життя цикламенам.морознику,нарцисам, каллам,календулі, рекомендується додатково їх стебла в нижній частині на 1-2 см надрізати ножем або процарапати булавкою для кращого поглинання води.
У рослин з полим стеблом, яку жоржин та люпину, всередину стебла наливають воду і отвір затикають ваткою або м’яким папером.
Стебла деяких рослн видвляють млечний сік, наприклад, стебла молочаю та маку.білкові речовини цього соку при зрізці рослин закупорюють проводящі сосуди, виступаючи як речовини, що запобігає ранам. Такі стебла необхідно підрізати і потримати над свічкою або одразу занурити їх кінці на декілька секундв гарячу воду (80-90˚) або на 1 хвилину в теплу воду (40-50˚) і тільки після цього поставити в воду. В результаті млечний сік,який швидко звертується в холодній воді, не закупорює проводящі шляхи.
Поверня зрізу молочаю, а також троянди та хризантеми, що виділяють сік,можна швидко обпалити на вогні, а звернувшийся млечний сік потрібно счистити.
Щоби видалити соковиділення у таких рослин, як нарциси, клівії, амариліси, достатньо занурити стебла свіже зрізаних рослин в нагріту до 50˚ воду. Але робити це треба обережно, тримаючи квіти з нахилом да дивлячись за тим, щоби пар не потрапив на квіти.
Стебла рослин, що мають важкі суцвіття, такі як гербера, гвоздики, а також стебла слабкі, що сильно гнуться та ламаються перед використанням в аранжуваннях рекомендується укріпляти. Робиться це з допомогою проволоки або липкої стрічки зеленого кольору, яку обмотують навколо стебла від початку до кінця. Таким чином можна змінювати вигин стебла не тільки у цих квітів, але і у цикламенів, гіацинтів,поліантових троянд, дельфініумов.
В тому випадку, якщо стебло у рослин поле або зовсім м’яке, як у нарциса,амариліса, калли, гіацинту, в нього всавляють тонку паличку,щоби надати йому більшу твердість та прямоту. Також в оснву такого стебла можна ввести відрізок проволоки середнього перерізу.проволоку потрібно протаскувати обережно вгору по стеблу до основи квітки, намагаючись не проколоти його бічні стінки. Полі стебла мають властивість закручуватись на кінцях, тому внизу їх додатково стягують резинкою. Якщо необхідно надати надати стеблам вигнуту форму,то всередину стебла всталяється гнучка проволока та необхідний напрямок стебла можна отримати шляхом згинання проволоки. Таким же засобом зберігається небхідний напрямок квітів тюльпану, які завжди повертаються до світла.вставив проволоку, можна зафіксувати квіти таким чином, щоби вони дивились в той бік, куди необхідно в композиції.
Обробка листя.
Для того щоби надати листкам необхідний вигин,користуються тими засобами, які найбільш підходять для тої чи іншої рослини. Наприклад, вигин мечоподібних листків ірису, лілейника, гладіолусу, рогоза, папороті нефролепіса та різноманітних трав можна змінити, зігнувши листки так, щоби з’єднались основа та верхівка. Після цього їх закріплюють проволокою. Отримуємо таким чином крута зелена дуга,яку встановлюють на тримачі. Можна отримати оригінальний бант, з’єднавши дві такі дуги. Щоби зробити бант з великої кількості селених стрічок, листя названих рослин попередньо розрізають нігтем від верхівки до основи, не дорізаючи до кінця. Такі ж маніпуляції роблять злистками аспідістри, які ще й завивають, накрутивши на тонку паличку.
Вигнути листки магнолії і закріпити їх в композиції можна з допомогою проволоки. Її підколюють з оборотної сторони листка за жилку, іншим кінце обмотують черешки.
Листкам іноді надають не тільки вигин, але й нову форму обрізкою їх краю. До і після цього процесу листки необхідно потримати в воді. Майжеувсіхлистків, що мають велику поверхню, рекомендується обрізати краї (пальма, монстера, функія, калла). При цьому листкам не тільки надається будь-яка конфігурація,але й з’являється можливість зберегти їх свіжість на протязі двох тижнів.
Утаких рослин,як гладіолус, ірис, рогоз, довжину листків зменшують, підрізуючи їх навкоси зверху. Для того,щоби зберігти свіжість нефорлепісу,зочищуючи та обпалюють нижню частину листка (вайі). Видаляються пошкоджені листочки,аякщо верхівка вайїмає в’ялий вигляд,її рекомендується обрізати.
Зберігти свіжістьлисття і надати йому більш декоративний та презентабельний вигляд дозволяють особливі прийоми,які у японських майстрівтназиваються асірай. Один з таких прийомів полягає в підмазуванні поверхні листя рослин, які використовуються в аранжуванні,будь-яким кремом,вазеліном або концентрованим розчином цукрового сиропу.
В зимові місяці в склад квіткової композиції можна включати і гілки листопадних порід з молоденькими листочками,отриманих шляхом вигонки.
Вигонка полягає в тому, що гілки дерев та кущів можна примусити розпуститися після закінчення у рослин періода покою, який починаєтьсявосени, коли закінчується період вегетації у всіх листяних порід. Десь до грудня в почках формуються зачатки листків та суцвіть. В цей час рослини теоретично готові зацвісти. Однак в природних умовах цього не відбувається. Якщо в цей період надати зрізаним гілкам достатньо тепла, вологи та світла, то їх неважко примусити вигнати листки в домашніх умовах.
Гілки,зрізані в морозну погоду,ставлять в ведро зводою іспочатку розмішують в прохолодному місці для відтаювання, потім переносять в приміщення, що опалюється, з температурою 18-20˚Ста з високою вологістю, якої можна досягти,поставивши поряд з сосудом зводою. Рекомендується гілки часто оприскувати та занурювати в теплу воду, в яку додати декілька краплин нашатирного спирту.
Гілки також можна тримати на протязі 10-12 годин в воді з температурою 30-35˚С або 4 години- зтемпературою 45˚С. Ці процедури сприяють прискоренню проростання бруньок. Можна впливати на проростання механічно – трошки зминати та прошкрябувати. Чим пізніше по часу починається вигонка,тим швидше з’являються листочки.
Такими методами «вигоняють» гілки жовтої акації,малини,смородини, глоду, гортензії, тополі, липи, калини, листяниці, вільхи та інших порід. Настрою природи, що просинається від зимового сна, надають композиції ківткові бруньки, що розпускаються, вишні, сливи, мигдалю, гранату, айви, форзиції та інших дерев та кущів.
Обробка квітів, плодів, коряг.
Нерідко квіти, які приймають участь в аранжуваннях, мають коротке або надто товсте стебло. В цьому випадку його рекомендується замінити на міцнийі тонкий штучний.такі методи зміни стебла практикуються вскладанні букету, щоби надати йому міцності. Для цього використовується проволока,до якої кріпиться кожна квітка. Проволока повинна бути м’якою і товщиною від 0,2 до 1,5мм. Такою проволокою користуються і в тому випадку, коли головка квітки тримається слабо і швидко почнає падати, як у гвоздики, камелії, китайської та содових троянд. Щоби прикріпити квітку квітку гвоздики, квітконіжку або стебло прокалують проволокою та протягують її наскрізь. Короткий кінець проволоки довжиною 2-3см, пропущений кріз квіконожку, загинають таким чином,щоби він прилягав до основи квітки, а довгий кінець обертають навколо стебла. Завдячуючи таким хитрощам вдається надати квітам необхідного положення в композиції.
Якщо уквітів з крупними суцвіттями,таких як жоржини та хризантеми, осипаються пелюстки, можна використати воск від запаленої свічки, накапавши його на квікрложе рослини.
Полди рослин дуже часто використовуються в зимових букетах.
Їх висушують в вазі без води або в пучках в підвішеному вигляді.плоди нерідко використовують в осінніх аранжуваннях, тим самим надаючи особливий колорит тематичній композиції.
Серед плодів особливе місце займають «мочалки» люффи, які використовуються не тільки в зимових аранжуваннях, але і в композиціях зі зрізаними квітами. Використовують ці плоди після спеціальної обробки, яка може бути двох видів.
Полягає в тому, щоби винути середину плода. Для цього треба взяти «мочалку»,вставити ножиці в одне з отворів у основи плода та по каналу розрізати до кінця вздовж. Потім, з допомого ножицьабо леза треба видалити серединку плода,що складається з «огріка»,який ніби обріс шкоринкою. Цю серединку слід розділити. Шкоринку потрібно покласти під прес, щоби потім вирізати з неїоригінальні плоскі форми,які можна кріпити на сухі стебла злаків і встановлюють на спеціальну наколку. Що ж стосується другої частини плода люффи –«огірка», його основу потрібно прикріпити до прута, які потім закріпии на наколці. Потрібно слідкувати за тим,щоби «мочалка» не торкалася води і не намокала. «Огірку» може надаватися будь-яка форма, або вигин, які можуть бути змінені в іншій композиції. Ця зручність полягае втому, що «огірок» не засихаєіаєкрихкім.в композиції рекомендується використовувати не менше трьох таких «огірків», при чому різної довжини та розміру. Вони добре виглядають як в низьких,так і в високих вазах,і вдало поєднуються з тюльпанами, трояндами, нарцисами, герберами,хризантемами та зеленню сосни, комишу,ірису.
Олягає в розрізуванні цілої «мочалки»впоперек на кружальця товщиною 1,5см.після цього кожне кружальце слід розтягнути та натягнути на банку, в результаті повинен вийти ажурне кільце, яке нагадує мереживо. З таких деталей легко створити декоративну серветку, скріплюючи їх з допомогою проволоки, нитки або клею. Потім накрити нею кераміку і поставити квіти. Кружальця різного розміру можна прикріпити до прутиків різної довжини з допомогою клеюі отримати забавну композицію, в якій вони будуть розташовуватисьна різній висоті.
Плоди люффи мають світлий колір, але при бажанні їх можна пофарбувати в будь-який колір,використовуючи аніліновий фарбник.
При складанні квіткових композицій оригінально виглядяють коряги,знайдні в лісу. Таку знахідку слід вимити гарачею водою з млом з допомогою щітки. Потім зробити розчин солі з розрахунку 1 чайна ложка на 1 літр води, і занурити в нього корягу.робиться це длятого ,щоби позбавитися різних комах. Можна для цього оприсати корягу спеціальними дезінфікуючими розчинами. Якщо дерево є гнилі ділянки, корягу слід прокип’ятити. Сушити її треба подалі від джерела тепла – під навісом або в кладовій.
Охарактеризувати лінійно-масивний стиль букету.
Лінійно-масивний стиль є деяким поєднанням двох попередніх: всередині композиції вільне місце є, а рослинний матеріал заповнює лише проміжки між так званими контурними елементами. За даними статистики, в західних країнах за популярністю лідирує масивний стиль, від якого трохи відстає лінійно-масивний. Найбільш актуальна тенденція – складання якомога більш простих композицій достатньо довільний, навіть дещо довільної форми. В межах візуальних окреслень композиції вільний простір лише частково заповнений листками або квітами. В середині минулого століття британські дизайнери-флористи переконливо довели, що аранжування квітів не є тільки складанням букетів, але може приносити і художнє вдоволення. З цього часу різко підвищилася цікавість до об’єднання західного масивного стиля і східного лінійного. Лінійно-масивний стиль отримав широке визнання – його основний принцип полягає в тому, що лінійний каркас композиції лише прикритий додатковим матеріалом. Тут присутня більша свобода при групуванні рослинного матеріалу. Симетричний трикутник – самий популярний силует з усіх аранжувань лінійно-масивного стилю на протязі останніх 50 років. Обидві горизонтальні лінії у основи формуються однаковим лінійним матеріалом, і обидві сторони трикутника повинні бути майже ідентичними. Така композиція створює враження міцності та збалансованості. Однак в останній час переважають менш строгі форми,стараються різноманітити лінійний матеріал.
