Макроекономічний показник ефективності експорту:

де Ее — ефективність національного експорту;

Ve — валютна виручка від експорту товарів і послуг;

Be — національні витрати на експорт.[12, с 189]

Макроекономічний показник ефективності імпорту:

де Еі — ефективність національного імпорту;

Ві — економія витрат у результаті імпорту;

Vі — валютні витрати на імпорт.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгів­лі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо).

Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

Адміністративні і економічні методи державного регулювання МТ.

Адміністративні методи регулювання зовнішньої торгівлі.

1.Превентивне (від лат. preventivus — запобіжний) правове регулювання — це сукупність інструментів правового характеру, за допомогою яких здійснюється вплив на напрями, умови, обсяги зовнішньої торгівлі до початку виконання експортно-імпортної угоди. До них належать міжнародні торговельні договори, угоди, протоколи та застереження в угодах.

2. Торговельні режими — це умови торговельно-еконо­мічних відносин між даною країною та іншими державами, що визначаються відсутністю або наявністю між ними відповідних торговельних угод та їх змістом.

Виділяють наступні торгівельні режими:

• Звичайний режим

• Режим найбільшого сприяння

• Преференційний

• Дискримінаційний режим

3. Митне регулювання — комплекс заходів та інструментів впливу на міжнародну торгівлю, що реалізуються через митну систему. Оскільки ці заходи підпорядковані меті зовнішньоторговельної політики, то їх називають митною політикою. Мит­не регулювання здійснюється за допомогою нижченаведених складових:

• митний тариф;

• митні платежі;

• митні процедури.

4. Внутрішнє (національне) оподаткування та регулювання.

Внутрішні податки та збори зазвичай не регулюються міжнародними угодами, тож їх застосування меншою мірою пов’язане із зобов’язаннями з торговельних угод і договорів. Кожна країна має свою національну структуру внутрішніх податків, що містить чисельні і різнохарактерні їх види. Однак ст. ІІІ ГАТТ встановлено, що товари, які походять з території будь-якої сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої сторони, не повинні підпадати, прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

5. Кількісні обмеження — це адміністративні методи нетарифного державного регулювання обсягу зовнішньоторговельного обігу, регіональної і товарної структури експорту та імпорту, що визначають кількість і номенклатуру товарів, дозволених до ввезення/вивезення. До кількісних обмежень належать: ліцензування, контингентування (квотування) та «добровільне» обмеження експорту.

6. Технічні бар’єри. Термін «технічні бар’єри» охоплює велику групу нетарифних обмежень, що містять перешкоди для імпорту іноземних товарів і створюються національними промисловими стандартами, системами виміру та інспекції якості това­рів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними та фітосанітарними нормами, правилами пакування і маркування тощо.

7. Адміністративні формальності — нетарифні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі, які можна об’єднати в такі групи:

• імпортно-експортні процедури;

• зовнішньоторговельне діловодство;

• консульські формальності.

8. Екстрене правове регулювання — сукупність правових регуляторів міжнародних торговельно-економічних відносин, що застосовуються при виникненні надзвичайних обставин, непередбачених ситуацій. Їх можна поділити на дві групи: інструменти силового торговельно-політичного впливу (ембарго, економічний бойкот, економічна блокада) та антидемпінгові процедури і заходи.

Економічні методи регулювання зовнішньої торгівлі. До економічних методів регулювання міжнародної торгівлі належать: внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи (експортні субсидії, податкові пільги, кредитування експортерів), валютно-кредитне регулювання (валютні обмеження, механізм валютних курсів, імпортний депозит) та організаційно-технічне сприяння розвитку експортного виробництва та експортування.