Розділ 6. Економіка країн-аплікантів на вступ до Європейського Союзу

6.1. Особливості економіки Болгарії

6.2. Особливості економіки Румунії

6.3. Особливості економіки Туреччини

До країн-аплікантів на вступ до ЄС відносять три країни – Болгарію та Румунію, членство в яких передбачається у 2007 році та Туреччину, з якою розпочато переговори про вступ, проте країна ще й досі не виконала більшість копенгагенських (політичних) критеріїв коінтеграції, не говорячи вже про економічні. Разом з тим, умовно до групи кандидатів відносять численні нові країни Балканського півострова: Хорватію, Сербію та Чорногорію (Югославію), Албанію, Македонію, Боснію та Герцеговину, переговори про вступ з якими знаходяться на різних стадіях завершення (ближче всього до цього завершення підійшла Хорватія).

Слід сказати також, що в Євросоюзі добре розуміють, що проблема вступу чергової хвилі аплікантів в ЄС є доволі болючою не тільки для національних економік, а й для інтеграційного угруповання у цілому, що наявно випливає з табл. 6.1. Як випливає з неї, при коінтеграції Болгарії, Румунії та Туреччини сумарний ВВП ЄС збільшиться лише на 0,6 млрд. євро (за ПКС), натомість відносний показник Євросоюзу водночас зменшиться з 19,9 тис. євро до 19,0 тис. Значних вкладень потребуватиме також процес системних трансформацій у цих країнах як у період, який передує вступу, так і після нього.

Таблиця 6.1

Загальна характеристика країн-кандидатів на вступ

Назва країни	Населення, млн. осіб	ВВП, млрд. євро, за ПКС	ВВП на душу населення, 2000, євро
			за ПКС	% до ЕС-15
1. Болгарія	8,4	46,7	5900	25
2. Румунія	22,4	131,9	5900	25
3. Туреччина	65,6	383,3	5500	23
Разом	96,4	561,9	5830	24

Джерело: Борко Ю. Расширение и углубление европейской интеграции // МЭ и МО. – 2004. - № 7. – с. 23.

Доволі різними є також й інші соціально-економічні індикатори. Так, за Індексом Людського Розвитку (ІЛР) Болгарія посідає 57-е місце в світі (2001), Румунія – 72, а Туреччина – лише 96, перебуваючи в групі країн що розвиваються. В Болгарії є дещо вищою тривалість життя – 72 роки, у той час як в Румунії і Туреччині лише 70. Європейський Союз турбує також той факт, що майже 15% населення Туреччини у віці після 15 років є неграмотними, що не є типовим як для країн ЄС-15, так і для десяти нових учасників розширеного ЄС (в Румунії та Болгарії цей показник не перевищує 2%).

Усі ці країни мають доволі низькі технологічні показники, що відрізняє їх від інших країн ЦСЄ, які вже стали членами Євросоюзу. Так, у 1997 році, витрати на науку і науково-технічні розробки становили в Болгарії 12 дол./жителя, а в Румунії – 8, це при тому що в цей же період в Словенії вони сягнули 112 дол., а в Чехії – 76. Тим не менше у відповідності із світовими рейтингами за таким показником як Індекс Технологічних досягнень (ІТД) у 1999 році Болгарія вийшла на 28-е місце в світі, а Румунія лише на 35-е, питома вага експорту високих та середніх технологій у цих країнах складала відповідно 30% та 25,3%. Обидві країни входили до групи потенційних лідерів, чого не можна сказати про Туреччину, яка не потрапила не тільки до цієї категорії, а й до наступної за неї.

Досить пекучою проблемою для держав-аплікантів цієї групи є проблема зовнішнього боргу, яка у багатьох випадках перевищує чи принаймні дорівнює граничним нормам, що випливають із маастрихтських критеріїв (пригадайте, спираючись на матеріал попереднього розділу, якими є їх рівні?). Найбільшу заборгованість як відсоток від Валового Національного Доходу (ВНД) має Болгарія – 82% (10 млрд. дол.), що перевищує її річний експорт фактично у 2 рази (2001). Далі йде Туреччина – 116 млрд. дол., і 57% ВНД відповідно, проте сам борг перевищує експорт майже у 4 рази. У найкращому положенні знаходиться Румунія з 10,2 млрд. дол. боргу, який становить 27% ВНД, а її експорт є вищим на 1,3 млрд. дол. взятих на себе країною боргових зобов’язань. Характерною рисою цих трьох держав є значне перевищення імпорту над експортом (в Болгарії в 1,4 рази, в Румунії в 1,35, в Туреччині в 1,3)^*.

Структурна перебудова господарства в державах цього регіону проходила більш повільними темпами ніж в інших країнах ЦСЄ, а відтак питома вага сільського господарства продовжує залишатися доволі високою, а сфери послуг (не зважаючи на розвиток туризму) поки що малою, що наявно випливає з наведеної нижче таблиці 6.2.

Таблиця 6.2