36. Українські громадські бібл.Об’єднання їх історія та сучасний стан.

У 20-ті роки дві причини викликали до життя бібліотечні об'єднання - дефіцит кваліфікованих бібліотечних кадрів і різке скорочення апарату органів управління бібліотечною справ, але активні дії почались лише після розпаду срср. Процес створення громадських бібліотечних об'єднань і асоціацій на території колишнього СРСР проходив дуже активно в Білорусії, Киргизії, Молдові, Росії, Україні. У 1985 - 1987 рр.. відновлювалися раніше існуючі і створювалися нові професійні бібліотечні об'єднання. Повсюдно організовувалися міські, обласні, національні та міжнародні бібліотечні асоціації.  В Україні створили свої об'єднання бібліотекарі Донецька, Харкова. На Україні бібліотекарі та бібліотечні установи об'єднувалися за територіальним принципом, за видами та категоріями бібліотек. Так, до 1993 були створені асоціації і суспільства в Донецьку, Луцьку, Миколаєві, Симферополі, Херсоні та багатьох інших містах. На всеукраїнському рівні було створено дві асоціації: Асоціація бібліотек України з штаб-квартирою в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського та Бібліотечна асоціація України (штаб-квартира змінюється)Миколаївська обласна бібліотечна асоціація (далі – МОБА). Була створена у жовтні 1991 року. Її поява була обумовлена часом. Проблеми, що стояли перед бібліотеками на початку 90-х років минулого століття, вимагали об’єднання зусиль для спільних активних дій. Своїм народженням МОБА зобов’язана відомому в Україні та за її межами, бібліотекознавцю, доктору педагогічних наук Мейжис Ірині Альбертівні, яка і стала її першим головою. Потім (з 1998 по 2002 роки) естету прийняла директор ЦБС для дорослих Северин Людмила Степанівна. З травня 2002 року Миколаївську обласну бібліотечну асоціацію очолює директор ЦБС для дітей Семилєт Наталія Вікторівна. Біля джерел створення МОБА стояли такі відомі у Миколаївській області бібліотечні фахівці: Хорунжий А.Ф., Бородовська С.В., Зубарєва Л.В., Неліна В.А., Добриніна Є.І., Садовська В.В. Возіян А.П. та інші. МОБА об’єднує у свої рядах бібліотеки всіх систем і відомств. Крім індивідуальних членів публічних бібліотек, її колективними членами є Миколаївська науково-педагогічна бібліотека, Обласна наукова медична бібліотека, бібліотека Національного університету кораблебудування, Науково-методичний центр з освіти при управлінні освіти виконкому Миколаївської міської ради, представники шкільних бібліотек, спеціальних середніх навчальних закладів, МФ КНУКіМ, Вищого училища культури. Проблеми, які піднімає та вирішує МОБА, найрізноманітніші: це і збереження мережі масових і відомчих бібліотек, і модернізація системи підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів, і налагодження партнерських відносин з державними структурами та іншими громадськими організаціями, і допомога ветеранам бібліотечної праці, сприяння професійному росту ініціативної молоді.

37. Діяльність бібліотечно-архівного відділу із заснування державно-правових засад бібліотечного будівництва(17-19рр.Ххст)

Перший державний орган управління архівною справою в Україні було створено за доби Центральної Ради. Ним став Бібліотечно-архівний відділ Департаменту мистецтв Генерального секретарства справ освітніх (з 9 січня 1918 р. - Народного міністерства освіти УНР), упродовж грудня 1917 - квітня 1918 р. очолюваний професором О. С. Грушевським. Поряд із суто практичною діяльністю - "рятуванням архівної спадщини" в складних умовах Української революції, відділ розробляв основні напрями майбутньої архівної реформи: створення Національного архіву, розширення доступу до архівної інформації, широка видавнича програма, заснування археографічної комісії, повернення українських документів з російських архівів. Організований у квітні 1918 р. архівно-книжно-бібліотечний відділ Головного управління у справах мистецтв та національної культури Міністерства народної освіти Української Держави, що його очолював В. Л. Модзалевський (квітень1918 р. - січень 1919 р.), зосередив зусилля на вдосконаленні засад і практичному здійсненні архівної реформи. Визначальними принципами її були: законодавче закріплення державної власності на архівні документи, централізація архівної справи, створення Національного архіву Української Держави з підпорядкованими йому архівами та архівними комісіями на місцях, заснування фахових навчальних закладів. Готуючи реформу, відділ співпрацював у справі створення Національного архіву з Археологічним інститутом, який мав забезпечити архівні установи України кваліфікованими кадрами, і Археографічною комісією при ньому. У другій половині 1919 р. діяльність архівних установ спрямовувала Архівна комісія Міністерства народної освіти Директорії УНР під керівництвом професора П. В. Клименка. Комісією було видано перший випуск "архівно-музейного" часопису "Українська старовина" (Кам'янець-Подільський, 1919).Першим радянським державним органом управління архівною справою стала створена в січні 1919 р. у Харкові Архівно-бібліотечна секція (керівник В. О. Барвінський), що діяла у складі Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (ВУКОПМИС). На секцію покладалися завдання організації і централізації архівної справи, облік і раціональний розподіл документів між архівами; збирання відомостей про документи українського походження в зарубіжних архівах; здійснення контролю за відбором документів на постійне зберігання; популяризація архівної справи; підготовка кадрів. Секція поділялася на чотири підвідділи: архівознавства (теорії архівної справи); контрольно-експертний (з відбору документів для зберігання і утилізації); адміністративно-технічний; архівного фонду. Після того як роботу секції перенесено до Києва, її очолив В.Л. Модзалевський (квітень - червень 1919 р.). Позитивні результати дало заснування Українського головного архіву (червень - липень 1919 р.) і зосередження в ньому фондів ліквідованих київських установ. У липні 1919 р. було створено Головне управління архівною справою, підпорядковане позашкільному відділові Наркомосвіти УСРР.Для належного фахового вирішення питань щодо історичної цінності окремих архівів і архівних документів, планомірного використання їх і забезпечення збереженості з лютого 1920 р. по серпень 1921 р. при Всеукрревкомі діяла Особлива архівна комісія (з березня 1920 р. - Особлива Всеукраїнська архівна комісія - ОВАК), яка мала мережу місцевих органів.