47. Мистецтво і сучасна культура

Культураєєдиноюсистемою, щоскладаєтьсязбагатьохскладових (науки, техніки, мистецтва, релігіїтощо), якіістотновідрізняютьсяодневідіншого, алеповноцінноможутьрозвиватисятількиувзаємодії. "Я думаю, - писав Ю.М. Лотман, - що де немає поезії, там не буде і науки... Можу послатися на слова Ейнштейна про те, що одним з імпульсів до теорії відносності були романи Достоєвського".

Рубіж XIX-XX ст. характеризується гігантськими економічними, соціально-політичними потрясіннями. Втрачається віра в прогрес і його розумність, руйнується стара система цінностей, падає авторитет традиційних релігій. Зміни охоплюють і науку. Теорія відносності, створена Ейнштейном, давала новий погляд на світ, малювала аномальні для повсякденної свідомості картини предметів, окремі частини яких рухаються з різною швидкістю, простір постав різнорідним, як клаптева ковдра, час потік по-різному в різних галузях простору, відрізках часу тощо.

Усі канони зруйновані, і нове мистецтво звертається до всіх традицій (від наскального живопису до імпресіоністів) і синтезує їх. Мистецтво в очах багатьох перетворюється в найдосконаліший інструмент пізнання буття. У великих художниках і поетах знову починають бачити пророків, а їхні твори перетворюються в об'єкти культового поклоніння. А на початку нового сторіччя ідолами стають зірки шоу-бізнесу. Мистецтво вже претендує на те, щоб створювати реальність, керуючись свідомістю мас. Цьому сприяють можливості, відкриті перед людством кінематографом і віртуальною реальністю комп'ютера. Проникнувши в усі галузі людського буття - від високих естетичних переживань до побуту (через дизайн і рекламу), мистецтво XXI в. знайшло величезну владу над людською свідомістю, яка може бути повернута як у найбільше благо, так і в найбільше зло. Подумайте, від чого це залежить.

48. Модернізм як художній стиль

Модернізмякхудожнійнапрямбуввнутрішньонеодноріднимконгломератомхудожніхявищ, якіґрунтувалисянаспільнихсвітоглядних, філософськихіхудожніхзасадах. Наприкінці XIX ст. виниклиімпресіонізм, символізмтаестетизм. Напочатку XX ст. донихдодалисяекспресіонізм, футуризм, кубізм, апідчасіпісляпершоїсвітовоївійни - дадаїзм, сюрреалізм, школа "потокусвідомості", алітература, доякоїввійшли антироман, "театрабсурду".

Імпресіонізм (відфр. "враження") вівсвійпочатокудругійполовині XIX ст., ірозквітнуву XX ст. Вінвиникякреакціянасалоннемистецтвотанатуралізмспершууживописі (К. Моне, Е. Мане. О. Ренуар, Е. Дега), звідкипоширивсянаіншімистецтва (О. Роденускульптурі, М. Равель, К. Дебюссі, І. Стравинськийумузиці) ілітературу.ТутосновоположникамиімпресіонізмусталибратиГонкуритаПольВерлен. ВиразніпроявиімпресіонізмубулиутворчостіГідеМопассанаіМарселяПруста, доімпресіоністівналежалиКнутГамсун, ГугофонГофмансталь, Ю. Тувім.

Протестуючипротинадмірноїзалежностівідреальногожиття, протикопіюваннядійсності, імпресіоністиописуваливласнівраженнявідпобаченого - зоровійчуттєві, щобулимінливими, якісамийсвіт, атакожвідтінкивраженьібарв, їхніуявленнятаасоціаціїбуличастофантастичнимиізавждисуб'єктивними. Художній твір імпресіоніста - це не об'єктивна картина світу, а система складних суб'єктивних вражень про нього, яскраво забарвлена творчою індивідуальністю митця. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали природу, її красу, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи з людською душею.

Найвизначнішою серед декадентських течій кінця XIX - початку XX ст. став символізм. Символ використовувався як засіб вираження незбагненної суті життєвих явищ і потаємних або навіть містичних особистих уявлень, творчих прозрінь, ірраціональних осяянь митця. Символи вважалися найдосконалішим утіленням ідей. Образи-символи відтворювали таємничу та ірраціональну суть людської душі та її життя, величний поступ невідворотної долі, зобразили потойбічне життя, метафізичний світ "інобуття", натякали на містичну сутність явищ життя.

Для символістів поезія, як і музика, була найвищою формою пізнання таїн - пошуком і відкриттям "інобуття". Символ породжував численні асоціації, захоплював багатозначністю, глибинним прихованим змістом, який важко або навіть неможливо було зрозуміти. Символісти надавали великого значення внутрішньому звучанню, мелодиці й ритмові слів, милозвучності та мелодійності мови, емоційному збудженню, яке огорнуло читача завдяки ритмові та мелодиці вірша, грі розмаїтих асоціацій. Започаткували символізм французькі поети Поль Верлен, Стефан Малларме, Артюр Рембо. "Завоювавши" Францію, символізм швидко поширився в усій Європі. В різних її країнах символізм представляли Габріель д'Анунціо (Італія), Райнер Марія Рільке та Гуго фон Гофмансталь (Австрія), Стефан Георге (Німеччина), Оскар Уайльд (Англія), Еміль Верхарн і Моріс Метерлінк (Бельгія), Ген-рік Ібсен (Норвегія), Станіслав Пшибишевський (Польща).