30. Особливості художньо-образного відображення світу

Про художній образ йдеться тільки у реалістичному мис­тецтві. У сучасному світовому мистецтві ця категорія майже не існує. Так, в абстрактному мистецтві важко говорити про нього. Але в мистецтві залишаються митці, які працюють на засадах реалізму, тому слід познайомитися з даною категорією.

Художній образ має свої специфічні особливості, серед яких більшість дослідників називає метафоричність, асоціативність, парадоксальність.

Мислення художника є асоціативним. Він розкриває одне явище, але намагається викликати у нас за асоціацією інше (на­приклад твори А. Тарковського, О. Довженка та ін.). Крім того, художній образ може будуватися на парадоксальних принци­пах мислення.

Художній образ — багатозначний, він має глибокий зміст. Кож­на епоха знаходить свої риси у художньому образі. Йому власти­ва і недоговореність. Глибокий художній твір завжди має цю рису. Художній образ — це ціла система думок. І автор не завжди повністю та всебічно розкриває їх. Якби художній образ був пов­ністю розкритий, він перестав би цікавити людину. Коли художній образ не повністю розкритий митцем, він сприяє розвитку публі­ки, її фантазії, уявлення, процесу мислення, він перетворює її у творця мистецтва. Художній образ відповідає багатоплановості, багатогранності дійсності. Осягнення художнього образу — це нескінченний процес наближення і поглиблення.

Важливою особливістю художнього образу є індивідуальна певність. Художній образ виступає або як деяке зображення тих чи інших явищ дійсності, або як вираження дій духовного життя людини, або як зв’язок між першим і другим.

Таким чином, художній образ — це форма мислення у мис­тецтві, це засіб відображення дійсності у мистецтві. Кожен ав­тор використовує свої засоби, методи створення художнього твору, тому зустрічаються такі різноманітні особливості худож­нього образу. Але кожний твір має образну природу. І глядачі, і читачі намагаються точніше зрозуміти його сутність, щоб відчу­ти радість, задоволення від мистецтва, осягти дійсність.

31. Художній образ і образотворче бачення

Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу - головний критерій приналежності до різних видів мистецтва. Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою. На основі образів пам'яті митець створює нову реальність - художній образ, який у свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів. В художньому творі образ виступає на перший план, і через нього пізнається значення, думка, ідея.

Художнiй образ — особлива форма естетичного освоєння свiту, при якiй зберiгається його предметно-чуттєвий характер, його цiлiснiсть, життєвiсть, конкретнiсть, на вiдмiну вiд наукового пiзнання, що подається в формi абстрактних понять.

Художній образ наділений своєю логікою, він розвивається за своїми внутрішніми законами. Життєвий матеріал, що лежить в основі твору, веде за собою, і художник іноді приходить зовсім не до того результату, якого прагнув. Загалом, художній образ будується парадоксально, часто непередбачувано, незбагненно. Через зіткнення далеких одне від одного явищ в образі розкриваються незвідані сторони і відношення реальності.

Художній образ - загальна категорія художньої творчості, форма тлумачення і освоєння світу з позиції певного естетичного ідеалу шляхом створення естетично впливають об'єктів. Художнім чином також називають будь-яке явище, творчо відтворене в художньому творі. Художній образ - це образ мистецтва, який створюється автором художнього твору з метою найбільш повно розкрити описується явище дійсності. Водночас, сенс художнього образу розкривається лише в певній комунікативній ситуації, і кінцевий результат такої комунікації залежить від особистості, цілей і навіть миттєвого настрою що зіткнувся з ним людини, а також від конкретної культури, до якої він належить. Тому нерідко по закінченні одного або двох століть з моменту створення твору мистецтва воно сприймається зовсім не так, як сприймали його сучасники і навіть сам автор. Художній образ - це універсальна категорія в мистецтві. Образ - це засіб засвоєння світу, а художній образ - це засіб існування (буття) художнього твору.

Можна стверджувати, що художній образ складається з мікрообразів. Художній твір будується з різних фрагментів, які виражені різними образами.

Образ - це результат уявлення, фантазії як художника, так і глядача. Будь-який образ є емоційно насиченим, він звертається до почуттів, які повинні пережити трагічне, комічне, абсурдне, шокуюче, епатуюче.

Образ - це одиниця, яка пов'язана із загальним. Гегель вважає, що загальне має зімкнутися у собі і предстати в окремих індивідах як цілісність, тому що мистецтво - це знання загального, але на відміну від нього будь-яка ідея відноситься до одиничного, хоча ідея як така не отримує відображення в образі.

Художній образ - це одиниця у вигляді картинки: звукової, слухової, візуальної, кінетичної, це одиниця художнього мислення. Художнє мислення у свою чергу необгрунтоване, воно є печаткою індивідуальності, є емоційним, багатозначним, порушує будь-які закони логіки. Художнє мислення не вимагає попереднього пізнання.

У "Поетиці" Аристотеля образ виникає як неточне перебільшення, применшення або змінене, переломлене відображення першотвору природи.

В естетиці романтизму подібність і схожість поступаються місцем творчому, суб'єктивному началу. У цьому сенсі незрівнянний, ні на кого не схожий, значить, прекрасний.

Таке ж розуміння образу в естетиці авангарду, що віддає перевагу гіперболі, зрушенню (термін Б. Лівшиця).

В естетиці сюрреалізму "реальність, помножена на сім, - правда".

У новітній поезії з'явилося поняття "метаметафора"(термін К. Кедрова). Це образ позамежної реальності за порогом світлових швидкостей, де замовкає наука і починає говорити мистецтво. Метаметафора впритул змикається зі "зворотною перспективою" Павла Флоренського і "універсальним модулем" художника Павла Челіщева. Йдеться про розширення меж людського слуху та зору далеко за фізичні та фізіологічні бар'єри.

Структура художнього бачення - система наявних домінант, зв'язків, принципів, форм і традицій художнього засвоєння світу.

Художній спосіб бачення - це живий організм, він народжується і вмирає, він дихає, ,це підпорядкована складна система, йому притаманні явні закономірності, цикли. Він є минулим, не усвідомлюється сучасниками.