17. Основні проблеми сучасної філософії мистецтва

Сучасна філософія живе і чи діє у іншому світі з порівнянню про те, у якому висувала й захищала свої ідеї, й принципи класична філософія. У XX столітті все докорінно змінилося. Особливостями сучасного суспільства стали індустрія свідомості людини та масова культура. У такому суспільстві з'являється потужний апарат з вироблення різноманітних соціальних теорій і міфів, які з допомогою засобів - радіо, друку, телебачення щодня й щогодини «виховують» народ, прищеплюючи всім одні й самі забобони, спрощені схеми пояснення світу й історію, спрощені моральні й естетичні цінності.

Сучасний філософ, на відміну класичного, має справу ні з наївною, неосвіченої масою, і з людьми, чиї мізки з раннього дитинства оброблені ідеологією, різними догмами і забобонами, через товщу яких і було повинна нині пробиватися філософська думку, щоб «розбудити» людини, змусити думати наперед і жити самостійно.

Сучасна філософія, передусім, антиидеологична. Вона проти будь-який ідеології якупрощающего, поверхового способу пояснення світу та визволення людини, людські стосунки. Сучасна філософія, відмовившись від претензій володіння абсолютної істиною, істотно перешикувала образ і стиль філософствування. Тепер найчастіше це монолог автора, знаний все заздалегідь, а діалог автори і читача, що передбачає інтуїцію і розвинене уяву читача, здатного визначений духовний працю. Тільки цих взаємних зусиллях може розкритися справжній зміст і значимість філософського твори. Звісно ж, що філософське знання про мир, людині та її ставлення до світу змінюється від однієї історичної епохи до іншої і завжди знаходиться під визначальним впливом із боку соціально-економічних, наукових, мистецьких та моральних запитів суспільства.

Філософські проблеми — це постійний пошук те, що являє собою соціокультурна епоха, ніж характеризується ставлення людини до світу цю епоху, і якими переживаннями і турботами охоплена його душу та живе його пульсуюча думку. Тільки в такий спосіб філософія наближається до змістовному розкриття фундаментальних принципів буття, практичної і пізнавальною діяльності.

18 Філософія мистецтва як описово-оцінювальна наука

Розглядаючи співвідношення філософії і науки, ми зможемо прояснити статус філософії. Описові науки - це знання про природу, закони якої не встановлюються людьми. Їм залишається їх описувати. Саме тому природничі теорії називають описовими.

Філософія поставляє знання, які, за визначенням, мають бути актуальними для наук. В іншому випадку вона визнається чисто спекулятивним, не актуальним знанням. Актуальність філософії не може бути доведена поза операції моделювання. Філософське моделювання полягає в тому, що концепти філософії вважаються символами змістовних. Гносеологія – теорія пізнання, одна з головних філософських дисциплін, яка досліджує закономірності процесу пізнання.Оціночне відношення людини до світу є предметом вивчення аксіології – філософської дисципліни, яка досліджує закономірності побудови сфери цінностей.Практичне відношення людини до світу є предметом теорії практики, або праксеології, дисципліни, яка ще остаточно не сформувалась. У межах практичного відношення виділяють філософію техніки – дисципліну, яка привертає дедалі більше уваги. Закономірності розвитку філософських ідей, чинники, які зумовлюють його, з'ясовує історія філософії.

Оцінювальний момент в науці, де істина однієї концепції виключає всі інші як хибні, а за принципом взаємодоповнення і поглиблення. Нестрогість, надзагальний характер філософських понять, їх незводимість до фактів становлять сутність філософського мислення. В ньому є свої недоліки, але є й переваги. Філософське мислення є більш вільним, ніж жорстко прив´язане до фактів природничо-наукове. Ця «вільність» змісту філософських понять дає змогу їм бути теоретичною базою, до якої звертається і наука при переосмисленні своїх термінів (наприклад, нове розуміння простору і часу, сформульоване в теорії відносності, в загальних рисах присутнє у філософії Лейбніца, Маха). Вона допомагає філософському знанню виконувати оціночну функцію — фіксувати відношення до світу певної епохи, народу, соціальної групи і навіть особи.