КРИМІНАЛІСТИКА

Розділ І

1.Предмет, завдання та сучасні концепції визначення поняття криміналістики.

Ппредмет криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між собою: 1. закономірності виникнення слідів; 2. виявлення (відшукання) слідів; 3) збирання (фіксація і закріплення) слідів; 4) вилучення слідів, визнання їх речовими доказами, приєднаная до справи й дослідження; 5) зберігання речових доказів; 6) дослідження речових доказів; 7) оцінка речових доказів; 8) використання речових доказів у процесі доказування в кримінальній справі про злочин.

Загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінально караних посягань. Боротьба зі злочинністю — це головне завдання усіх наук кримінального циклу.

Специфічними завданнями криміналістики є:

1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового й судового слідства, основ судової експертизи; 4) удосконалення криміналістичних методів попередження злочинів; 5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

Криміналістику слід розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальну дисципліну та як практичну діяльність у боротьбі зі злочинністю.

Криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

За своєю природою криміналістика - це юридична наука. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у наступних тезах:

1. криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об'єкти пізнання належать до сфери правових явищ;

2. криміналістика - правова наука, тому що її службова функція і завдання відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду;

3. усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;

4. головним «живильним середовищем» для криміналістики є право;

5. багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджуються у змісті правових норм;

6. історично криміналістика була народжена у рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи — правову і технічну. Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямах у криміналістиці: 1) розкриття і розслідування злочинів; 2) методи дослідження речових доказів. Помилковість поглядів концепції подвійної природи криміналістики полягає у механічному розподілі єдиної науки на правові та неправові її розділи.

2.Джерела, функції та закони розвитку і принципи криміналістики.

Основними джерелами, з яких дослідники черпають необхідну їм інформацію, є:

1) закони й інші нормативні акти, що регулюють боротьбу із правопорушеннями; 2) дані карної, моральної й народногосподарської статистики: 3) матеріали кримінальних справ, різних перевірок, проведених правоохоронними органами, інші документи прокурорської, слідчої, експертної, оперативно-розшукової, судової з: 4) теоретична, методична, довідкова література, науково-технічні досягнення, інші продукти наукової творчості в сфері юридичної й іншої наук; 5) думки, оцінки, висновки, ідеї, пропозиції, інші ініціативи певних груп населення (слідчих, прокурорів, експертів, суддів, працівників органів дізнання, свідків, потерпілих, обвинувачуваних і т.д.).

функцій криміналістики – це основні напрямки діяльності.Їх поділяють на:

а) методологічну – забезпечення правильного розуміння предмету і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; дозволяє правильно визначити співвідношення науки і практики;

б) синтезуючу – криміналістика відображає у собі загальні процеси інтеграції наукового знання.;

г) прогнозуючу – тобто криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому.

До законів розвитку криміналістики можна віднести:

а) закон зв'язку і успадкованості між існуючими і такими, що виникають криміналістичними концепціями,

б) закон активного творчого пристосування сучасних досягнень для потреб практики тих наук, розробки яких не можуть прямо, безпосередньо використані у судочинстві без їх спеціального пристосування, обробки диференціації, інтеграції;

в) закон обґрунтування, обумовлення криміналістичних рекомендацій потребами практики судочинства і вдосконалення цієї практики на ґрунті досягнень криміналістичної науки;

г) закон прискорення темпів розвитку криміналістики на базі науково-технічного прогресу як у сфері криміналістики, так і у галузі суміжних наук.

Принципи криміналістики-певні вихідні положення, керівні ідеї.

Принципи криміналістики як науки:

а) принцип можливості пізнання матеріального світу – означає, що з позицій матеріалізму світ є пізнаваним, тобто що всі факти, явища і процеси, які стають об'єктами вивчення криміналістики є пізнаваними;

б) принцип об'єктивності – виражає незалежність криміналістичних наукових прикладних досліджень від будь-яких політичних позицій, мотивів, наявність заінтересованості у досягненні максимально точного відображення закономірностей та процесів реального світу;

в) принцип історизму – відображає діалектичну вимогу розглядати предмет криміналістики, її зміст, функції, зв'язки з іншими науками під кутом зору їх виникнення та зміни у динаміці історії;

г) принцип системності науки – передбачає такий підхід до предмету криміналістики, за якого вона у цілому, а також окремі її розділи і напрями, об'єкти, що нею вивчаються, явища тощо – розглядаються як взаємопов'язані та взаємозалежні частини одного цілого, які між собою утворюють взаємообумовлену систему.

Принципи криміналістики як виду діяльності практичної

принцип законності; принцип пріоритету закону над рекомендаціями; принцип зв'язку науки і практики; принцип раціональної організації розслідування, побудови і перевірки версій, криміналістичної реконструкції; принцип творчого підходу до вирішення практичних завдань тощо.