Тема 11. Форми й методи діяльності соціального педагога з дезадаптованими школярами

• Соціальна адаптація й дезадаптація школярів

• Особливості шкільної адаптації молодших школярів

• Труднощі соціальної адаптації школярів підліткового та старшого шкільного віку

• Форми й методи діяльності соціального педагога з дезадаптованими школярами

11.1. Шкільна адаптація й дезадаптація школярів

Школа – своєрідна соціальна організація зі своїми нормами, правилами, особливостями життєдіяльності. Від того, як дитина адаптується в шкільному середовищі, залежить її самопочуття, самореалізація, подальша соціалізація в суспільстві. Однак досить часто педагогів й батьків турбує зниження інтересу школярів до навчання аж до небажання відвідувати школу, погіршення успішності, повільний темп засвоєння навчального матеріалу, неорганізованість, неуважність, повільність або гіперактивність, невпевненість у собі, конфліктність і т.д. Спостерігаючи за такими дітьми, соціальний педагог діагностує шкільну дезадаптацію на основі сукупності ознак, що свідчать про невідповідність соціопсихологічного й психофізіологічного стану дитини вимогам ситуації шкільного навчання. Шкільна дезадаптація, згідно з науковим визначенням, – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками й дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку і є проявом соціальної дезадаптації. Таке порушення процесу й результату пристосування дитини до вимог шкільного життя ускладнює процес її розвитку й навчання, а в певних випадках стає навіть неможливим.

Дезадаптовані діти – діти, які з різних причин не можуть нарівні з однолітками пристосуватися до умов середовища їх життєдіяльності (класного колективу, групи однолітків тощо), що негативно позначається на їх розвитку, навчанні. У той же час, низький рівень навчальної успішності може бути результатом не дезадаптації, а відображенням індивідуальних пізнавальних можливостей учня у навчанні, небажання вчитися і ін. Відставання в навчанні зумовлюють такі чинники:

• методика навчання, яка не відповідає індивідуальним можливостям дитини;

• особистість вчителя;

• відсутність допомоги дитині з боку батьків;

• віктимогенна атмосфера в школі й класі;

• ігнорування дитини іншими дітьми й вчителями;

• недоліки в підготовці дитини до школи;

• соціально-педагогічна занедбаність;

• соматичне ослаблення дитини;

• порушення формування окремих психічних функцій і пізнавальних процесів;

• емоційні розлади тощо.

Причиною появи шкільної дезалаптації є дидактогенія, негативний мікроклімат в класі, школі та такі інтегративні особистісні утворення, як самооцінка й рівень домагань. При неадекватному їх завищенні діти прагнуть до лідерства, агресивно реагують на будь-які труднощі, чинять опір вимогам дорослих або відмовляються від діяльності, в якій можуть проявити свою некомпетентність. Наслідком є не тільки зниження успішності, але і погіршення стану здоров'я на тлі явних ознак загальної соціальної дезадаптації.

Не менш серйозні проблеми виникають і в дітей зі заниженою самооцінкою: їх поведінка відрізняється нерішучістю, конформізмом, невпевненістю у власних силах, що формує почуття залежності, стримує розвиток ініціативи та самостійності у вчинках і судженнях. Нерідко до дезадаптованих дітей відносять тих, хто, навпаки, сам провокує дезадаптацію інших (дезадаптуюча особистість).