4. Підготовка й проведення диспуту, бесіди, вікторини, конкурсної програми, усного журналу

Підготовка й проведення диспуту. Соціальний педагог, працюючи з школярами, повинен враховувати їх вікові психологічні особливості, зокрема, прагнення до самоствердження у процесі спілкування з дорослими та однолітками. Враховуючи це, соціальний педагог може активно залучати їх до обговорення гострих соціальних проблем із метою формування позитивних соціальних ціннісних орієнтацій та профілактики асоціальних форм поведінки (дискусії, диспути та ін.). Диспут – зіткнення думок, різних точок зору – потребує досить тривалої попередньої підготовки (від двох до трьох тижнів). Метою соціального педагога-аніматора в ході проведення диспуту є не лише формування в учнів системи позитивних соціальних цінностей, соціальної позиції, але й вміння обстоювати власну позицію та толерантно сприймати думку інших.

Підготовка й проведення диспуту має свою методику. Попередню роботу доцільно розпочати з вибору теми дискусії. Підготовка до диспуту має такі складові:

- план підготовки диспуту з переліком відповідальних за певну ланку роботи;

- добір літератури з обговорюваної проблеми;

- перелік основних питань дискусії;

- плакат-оголошення з переліком основних питань дискусії (вивішується за два тижні);

- вибір ведучого диспуту;

- оформлення приміщення для проведення диспуту (виставка книжок, плакати з цитатами, різноманітні ілюстративні матеріали тощо);

Визначаючи основні питання диспуту, слід врахувати такі вимоги:

- питання дискусії повинні бути значущими для учасників;

- питання мають містити в собі приховані суперечності;

- питання не повинні бути загальними;

- не можна допускати провокуючих питань;

- не варто ставити питання, на які можна дати однозначні відповіді;

- доцільно обговорювати не більше п'яти-шести питань.

Бесіда є однією з найбільш поширених форм соціально-педагогічної роботи. Під час бесіди реалізуються такі функції спілкування:

• інформативна – передача й прийом інформації;

• регулятивно-комунікативна – вплив на поведінку партнерів у спілкуванні;

• афективно-комунікативна, що пов'язана з вираженням та передачею іншим емоцій та переживань.

Часто в практичній діяльності соціальні педагоги зосереджують увагу лише на інформативній функції бесіди, будують спілкування з аудиторією по типу «суб'єкт-об'єкт», тяжіють до монологу та моралізування. З метою реалізації всіх функцій бесіди як діалогічної взаємодії в процесі її проектування А.Капська рекомендує соціальним педагогам дотримуватися таких правил:

- обирати таку тему бесіди, яка може бути актуальною для її учасників;

- аудиторія слухачів повинна мати певний обсяг інформації з пропонованої проблеми;

- необхідно трансформувати інформаційний матеріал відповідно до особливостей групи учасників;

- конкретизувати основні питання, які будуть ставитися під час бесіди;

- змоделювати можливі та бажані варіанти відповідей на них;

- за необхідністю добирати наочний матеріал та співвідносити його з інформаційним наповненням бесіди;

- використовувати для повідомлення інформації у формі монологу не більше 50% часу, відведеного на всю бесіду.

- визначати оптимальні прийоми активізації уваги учасників на початковому етапі бесіди (обговорення ситуації з життя, проблемне запитання, відеофрагмент тощо);

- продумати оптимальні прийоми підведення підсумків бесіди залежно від її змісту та особливостей групи учасників (рольова гра, розробка правил, вирішення проблемних ситуацій);

- добирати доцільні прийоми для створення у слухачів необхідного емоційного фону під час бесіди (логічні акценти, паузи, різноманітні варіанти інтонування під час подання інформації, музичні заставки).

Цікавою формою соціально-педагогічної діяльності є вікторина. Вона містить набір питань, пов'язаних між собою спільною темою, які ставляться в усній або письмовій формі. Вікторина сприяє вирішенню соціально-педагогічних завдань у поєднанні з відпочинком та розвагами, виявленню ерудиції учасників, коло їх інтересів і уподобань тощо.

Однією з істотних переваг вікторини перед іншими організаційними формами є те, що вона не потребує детальної попередньої підготовки як із боку ведучого, так і з боку учасників. Зважаючи на специфіку соціально-педагогічної діяльності, це є досить важливим для соціального педагога, який має частіше справу зі змінним контингентом школярів.

Можна виокремити такі правила підготовки та проведення вікторини.

- доцільно проводити вікторину, присвячену одній темі, або таку, яка складається з питань, пов'язаних між собою спільною тематикою. Це дозволяє учасникам сконцентрувати свої знання в певній галузі;

- вибір ведучого для ведення вікторини – один із важливих моментів діяльності педагога-аніматора. Кількість ведучих не обов'язково має бути обмеженою однією особою;

- попереднє ознайомлення учасників із темою вікторини – про проведення вікторини повідомляється за кілька днів;

- оформлення вікторини – розробка певних ігрових ситуацій, системи оцінювання гравців, символічних нагород та ін.;

- форма проведення вікторини може бути індивідуальною (участь бере кожен учасник) або груповою (учасники об'єднуються у команди), при цьому обирається визначена кількість гравців, а всі інші учасники є вболівальниками;

- журі не лише визначає кількість балів, але й детально мотивує свої оцінки, доповнюючи та уточнюючи відповіді учасників.

Конкурс – це індивідуальні чи групові змагання, у процесі яких вирішується певні завдання інтелектуального, практичного характеру чи їх сукупності. Проектування конкурсної програми, як і будь-якої організаційної форми, потребує умінь структурувати та пов'язувати між собою відібраний матеріал. Тому під час її підготовки доцільно розробляти оригінальні варіанти презентації конкурсного завдання та різні прийоми заохочення дітей до участі в запропонованих конкурсах. У ході проектування конкурсної програми слід зосереджуватися на розробці таких її структурних складових:

- тема конкурсної програми;

- змістове наповнення програми (комплект питань та завдань);

- критерії та форми оцінювання завдань;

- підведення підсумків та форми заохочення учасників і переможців.

У процесі підготовки конкурсної програми варто працювати над доцільним поєднанням у конкурсі елементів інших організаційних форм, що може забезпечити різноманітність проекту та допоможе досягти оптимальних виховних результатів.

Усний журнал – організаційна форма інформативного характеру, змістовий матеріал якої подається окремими, логічно пов'язаними частинами у вигляді тематичних сторінок. У процесі його підготовки розробляється:

- тема усного журналу;

- титульна сторінка журналу – анонс теми та основного змісту;

- змістовно-структурна варіативність сторінок журналу;

- підсумкова сторінка.

Під час підготовки проекту усного журналу основною метою є пошук різноманітних засобів та прийомів викладу інформації. Це дозволяє створити варіативність його сторінок та посилити емоційний вплив на аудиторію. Цього можна досягти за рахунок таких засобів як віршовані та музичні заставки, наочне оформлення, елементи інсценування та театралізації, створення художньо-публіцистичного образу інформації, що є засобом «оживлення сторінок». Кількість сторінок журналу залежить від теми та аудиторії, але здебільшого знаходиться в межах 3-5.

Під час розробки проекту усного журналу доцільно спочатку визначити зміст та засоби висвітлення інформації на його сторінках, а потім – форми їх анонсування та закінчення. Це пояснюється тим, що титульна та заключна сторінки журналу не передбачають широкого інформаційного насичення, оскільки їх основне призначення полягає в лаконічному повідомленні та актуалізації теми журналу й його емоційно насиченому закінченні.

Досить близьким за особливостями побудови до конкурсу та усного журналу є тематичний вечір – складна організаційна форма дозвіллєвої діяльності, яка містить кілька епізодів, поєднаних між собою однією наскрізною темою.

Розробка проекту тематичного вечора здійснюється за таким алгоритмом:

- визначення наскрізної теми вечора;

- виокремлення епізодів та їх умовної назви;

- розширена інтерпретація кожного епізоду;

- змістове наповнення епізодів та їх логічне взаємопоєднання.

Під час роботи над створенням проекту вечора, в першу чергу, слід визначити, який саме варіант тематичного вечора буде покладено в основу проекту: вечір-зустріч, вечір-подорож, вечір-портрет, вечір відпочинку, вечір-вогнище, вечір-спогад, літературний вечір чи інші його модифікації.

Обраний варіант проведення визначає особливості змістового наповнення кожного епізоду та наскрізну ідею, що має їх об'єднати та пройти через весь проект вечора.

Розробляючи проект будь-якої організаційної форми, доцільно завжди прагнути до того, щоб він був оригінальним, містив творчі знахідки, був педагогічно доцільним, відповідав потребам і можливостям учасників та передбачав їх активну участь у процесі практичної його реалізації.