
- •Розділ IV. Організаційні форми соціально-педагогічної діяльності в школі
- •Тема 20. Анімаційна діяльність шкільного соціального педагога
- •Організаційні форми соціально-педагогічної роботи в школі
- •Соціальний педагог-аніматор: принципи, функції, види діяльності
- •20.3.Методика підготовки проекту організаційної форми
- •Етапи підготовки сценарію дозвіллєвої програми:
- •Сценарно-режисерська робота соціального педагога в підготовці дозвіллєвих програм
- •Підготовка й проведення диспуту, бесіди, вікторини, конкурсної програми, усного журналу
- •2.6. Організація ігрової діяльності в школі
- •Література:
- •Питання для самоконтролю:
Сценарно-режисерська робота соціального педагога в підготовці дозвіллєвих програм
Робота соціального педагога-аніматора потребує сценарно-режисерських вмінь в організації й проведенні таких форм дозвіллєвих програм:
- разова ігрова програма;
- тематична конкурсно-ігрова програма;
- гра-спектакль;
- театралізована гра;
- видовище;
- свято;
- тривала дозвіллєва програма.
Разова ігрова програма не вимагає підготовки її учасників. Пропоновані школярам ігри можуть бути різноманітними: інтелектуальні ігри за столом, забави в ігротеці, рухливі ігри та конкурси в колі, в залі, на дискотеці тощо. Для опису разової ігрової програми може бути досить сценарного плану.
Тематична конкурсно-ігрова програма передбачає попередню підготовку учасників. Це може бути турнір, КВН, інтелектуальні змагання та ін. Соціально-педагогічний сенс таких програм полягає в формуванні в школярів вміння працювати в команді, особистісної відповідальності за спільну справу.
Гра-спектакль. Щоб провести гру-виставу, необхідна тривала попередня підготовка групи ведучих акторів (соціальний педагог, старшокласники та ін.). Сюжет вистави будується таким чином, щоб його учасники без попередньої підготовки змогли зіграти невеликі ролі або виконати завдання, від яких залежить доля героїв вистави.
Театралізована сюжетна гра вимагає занурення артистів і глядачів в певну атмосферу, має чітку конструкцію ігрової ситуації, досить тривалий період підготовки. Теми таких ігор можуть бути різноманітними, наприклад: «Урок у нашій школі», «На дискотеці» тощо. В оформленому вигляді така програма повинна передбачати для учнів можливість самим брати участь у розвитку сюжетів, розробці образів. Для її проведення необхідно мати:
- чітко викладені соціально-педагогічні завдання;
- план підготовки гри;
- експозицію (характеристику середовища, обстановки, що передує початку дії);
- сценарій з описом ходу ігрового дійства, прийомів залучення учнів у ту чи іншу ігрову ситуацію;
- список літератури для підготовки дітей до гри.
Видовище (концерт, літературно-музична композиція, спортивне змагання й ін.) характеризується наявністю виконавців та глядачів. Видовище й свято потребують особливої кропіткої підготовки, оскільки передбачають велику кількість різноманітних видів діяльності й прийомів постановки з активною участю всіх дітей. Розваги можуть вільно вибиратися учасниками або ж можуть слідувати одна за одною.
Видовищні й святкові форми культурно-дозвіллєвої діяльності різноманітні. До них відносяться:
- огляди, конкурси, фестивалі дитячої творчості,
- вітання, презентації, церемонії;
- гуляння, карнавальна хода, театралізовані вистави;
- фізкультурні свята;
- тематичні тижні, тематичні дні та ін.
Програма цих форм анімаційної роботи повинна містити не тільки перелік концертних номерів, але й план підготовки свята, де описані всі організаційні заходи та вказані відповідальні за них. Чим більше дітей внесено в графу «відповідальний», тим більше виховне, соцоціалізуюче значення має подія.
Тривала дозвіллєва програма розрахована на постійний склад учасників (гурток, клуб, клас, шкільна паралель і т.д.) і може тривати протягом декількох днів або тижнів, року й більше. Можна виокремити низку особливостей тривалої сюжетно-рольової чи ситуаційно-рольової гри:
- наявність розвиваючої соціальної ідеї (сюжету);
- наявність колективної творчої діяльності дітей (в якості системотвірного чинника);
- різноманітність ігрових ролей, їх вільний вибір і зміна (для самовираження особистості);
- створення й закріплення в грі позитивних моделей поведінки;
- конструювання захисного соціального ігрового середовища, що пом'якшує дію повсякденного життя й диктат дорослих.
Обов'язкове правило такої програми – наявність чітких етапів, кожен з яких починається й закінчується яскравою подією. Прикладом можуть слугувати предметні тижні «подорожі», «робінзонади», ситуаційно-рольові ігри «із зануренням» ( «Хоббітскі ігри») тощо. За останні роки напрацьований значний досвід проведення таких ситуаційно-рольових ігор, Один з найбільш яскравих прикладів у цьому плані – програма «Нова цивілізація», адресована старшокласникам, яка дозволяє їм спробувати себе в кількох соціальний ролях, істотно збагатити їх соціальний досвід.
Л.Буйлова, Н.Кленова виокремлюють такі найбільш використовувані сюжетні моделі тривалих дозвіллєвих ігор:
- республіка – це своєрідна держава, основний закон якої відображає права та обов'язки дітей і дорослих. Тут вирішуються завдання виховання громадянської позиції дітей через їх участь разом з дорослими в моделюванні державного управління, прищеплення навичок і вмінь демократичного життя;
- подорож – (наприклад, дитяча організація «Корабель «Мрія» вирушає у плавання по чітко прокладеному курсу в Океані Учіння);
- будівництво – ця модель користується популярністю у роботі з молодшими школярами: кожен шкільний колектив будує свій «дім» відносин всередині свого колективу і свій «мікрорайон корисних справ».
В якості форм реалізації довготривалої дозвіллєвої програми можуть використовуватися всі перераховані вище типи дозвіллєвих програм – ігрові, конкурсні, святкові (останні можуть входити в неї в якості складових елементів-підпрограм). Участь школярів у тривалих дозвіллєвих програмах уможливлює самореалізацію школярів в різних сферах творчості, сприяє успішній соціальній адаптації та стимулює їх соціальну активність.