Розділ IV. Організаційні форми соціально-педагогічної діяльності в школі

Тема 20. Анімаційна діяльність шкільного соціального педагога

• Організаційні форми соціально-педагогічної роботи в школі

• Соціальний педагог-аніматор: принципи, функції, види діяльності

• Методика підготовки проекту організаційної форми

• Сценарно-режисерська робота соціального педагога

• Підготовка й проведення диспуту, бесіди, вікторини, конкурсної програми, усного журналу

• Організація ігрової діяльності в школі

1. Організаційні форми соціально-педагогічної роботи в школі

Соціальний педагог, залучаючи школярів до участі у різноманітних видах соціально позитивної діяльності, використовує низку різноманітних методів соціально-педагогічної роботи. Практична реалізація методів втілюється у формах соціально-педагогічної роботи. Організаційну форму соціально-педагогічної роботи А.Капська визначає як варіант організації позитивної активності дітей та молоді, спрямованої на розв'язання соціально-педагогічних завдань. Якщо метод є шляхом, способом досягнення мети й розв’язання завдання, то форма є способом організації змісту роботи. Завдяки формам методи наповнюються конкретним змістом.

О. Безпалько виокремлює такі специфічні ознаки форм роботи: функціональність, структурність, інтегративність. Функціональність вказує на існування таких форм, що забезпечують реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності. Так, наприклад, здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше використовують форми інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди. Реабілітаційна робота соціального педагога найчастіше реалізується через форми практичної спрямованості: конкурси робіт дітей-інвалідів, фестивалі, творчі майстерні та ін.

Структурність – це специфічні правила побудови окремих видів організаційних форм. Так, у ході підготовки бесіди соціальний педагог шукає різну інформацію з конкретної проблеми, виокремлює прийоми й засоби ефективного донесення її до слухачів. А в ході підготовки вечора відпочинку соціальному педагогу, в першу чергу, необхідно продумати загальну сюжетну лінію, підібрати конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби для створення позитивного емоційного настрою учасників.

Ще одна особливість організаційних форм – їх інтегративність. Вона передбачає, що результати, одержані в процесі використання одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально-педагогічної діяльності, що дозволяє об'єднувати їх в єдиний цілісний соціалізуючий процес. Наприклад, роботу серед підлітків із профілактики наркозалежності можна починати з надання інформації про шкідливі наслідки впливу на організм наркотичних речовин. Ця робота проводиться у формі бесід, лекцій, усних журналів. Базуючись на знаннях, які одержали підлітки під час проведення цих форм, можна залучати їх вже до таких форм, в яких вони будуть задіяні більш активно. Це ділові та рольові ігри, конкурси, тематичні акції, присвячені пропаганді здорового способу життя.

У практиці соціально-педагогічної діяльності існує досить широкий спектр організаційних форм, які постійно вдосконалюються, модернізуються. Так, така традиційна форма як конкурс досить часто трансформується в конкурс знавців, конкурс-вікторину, конкурс-естафету тощо. Разом із тим, поява нових проблем у молодіжному середовищі потребує й нових нетрадиційних форм роботи (інтернет-кафе, вуличні ігротеки, профілактичні програми «Рівний-рівному» тощо).

А.Капська на основі найбільш типових класифікаційних ознак виокремлює такі види організаційних форм в діяльності соціального педагога:

- за напрямом виховної діяльності – пізнавально-розвиваючі, художньо-естетичні, спортивні, трудові;

- за кількісним складом учасників – індивідуальні, колективні, масові;

- за домінуючим засобом виховного впливу – словесні, практичні, наочні;

- за складністю побудови – прості, складні, комплексні;

- за характером змістовного наповнення – інформаційні, практичні, інформаційно-практичні;

- за часом проведення – довгочасні, короткочасні;

- за місцем проведення – кабінетні, вуличні.

Кожна конкретна форма може відповідати всім виокремленим класифікаційним ознакам. Так, наприклад, форма «бесіда» може бути пізнавально-розвиваючою за напрямком діяльності, індивідуальною – за кількісним складом учасників, словесною за провідним засобом виховного впливу, простою – за особливостями побудови, інформаційною – за характером змістового наповнення, за часом проведення – короткочасною та за місцем проведення – кабінетною. Добираючи з широкого діапазону організаційних форм якусь одну, соціальний педагог має зважати на подані класифікаційні характеристики. Це дасть змогу йому в кожному конкретному випадку обрати саме ту форму, яка дозволить досягти найбільш оптимальних результатів соціально-педагогічної діяльності.