5. Міжнародне фінансування під уступку грошових вимог

Міжнародне фінансування під уступку грошових вимог включає:

1. міжнародний факторинг;

2. міжнародний форфейтинг;

3. міжнародне проектне фінансування;

4. міжнародну сек’юритизацію.

Факторинг – фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість за поставлені ним товари чи надані послуги.

Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70% до 90% потрібних йому грошей у вигляді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.

В операції факторингу зазвичай беруть участь три суб’єкта:

• фактор – (факторингова компанія або банк) – покупець вимоги;

• кредитор – постачальник товару;

• дебітор – покупець товару.

Комплекс факторингових послуг включає:

• фінансування поставок товарів (послуг);

• страхування кредитних ризиків;

• облік стану дебіторської заборгованості та регулярне представлення відповідних звітів клієнту;

• контроль за своєчасністю оплати та робота з дебіторами.

Основною діяльністю факторингової компанії є кредитування постачальників шляхом викупу короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, не перевищує 180 днів. Між факторингової компанією і постачальником товару укладається договір про те , що їй в міру виникнення вимог з оплати поставок продукції пред'являються рахунки- фактури або інші платіжні документи. Факторингова компанія здійснює дисконтування цих документів шляхом виплати клієнту 60-90 % вартості вимог. Після оплати продукції покупцем факторингова компанія доплачує залишок суми постачальникові, утримуючи відсоток з нього за наданий кредит і комісійні платежі за надані послуги.

Головною метою здіснення банком-фактором факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат внаслідок затримок платежів і попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, веденню бухгалтерського обліку свої вимоги до них.

У міжнародній практиці суб’єкти факторингових операцій у своїх діях також керуються „Конвенцією про міжнародний факторинг”, що прийнята 27 травня 1988 року Міжнародним інститутом уніфікації приватного права. Згідно з цією конвенцією до факторингових відносять операції, що відповідають наступним критеріям:

• наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових зобов’язань.

• ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все облік реалізації.

• інкасування його заборгованості.

• страхування постачальника від кредитного ризику.

Слід зазначити, що головна особливість міжнародного факторингу полягає в тому, що постачальник (кредитор) і його клієнт (дебітор) є резидентами різних держав. При обслуговуванні таких поставок в більшості випадків використовується схема непрямого факторингу, при якому відбувається розподіл обов'язків між двома факторинговими компаніями: факторингова компанія в країні продавця бере на себе фінансування експортера, а факторингова компанія в країні покупця бере на себе кредитні ризики та береться за інкасацію дебіторської заборгованості.

Інкасація боргових зобов’язань – банківська послуга з отриманням за дорученням клієнта коштів від боржника такого клієнта у рахунок погашення його боргу за товарними документами.

Міжнародний факторинг може здійснюватися й без посередництва імпорт-фактора, в цьому випадку схема взаємодії контрагентів аналогічна класичного факторинговому взаємодії.

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, що розширюють обсяги продаж або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів через несвоєчасне надходження платежів від дебіторів, наявності надлишкових запасів, труднощів в організації виробничого процесу. Найчастіше такі фірми мають низький кредитний рейтинг, що не дозволяє їм отримувати банківські позики. Тому використання факторингу дає такі основні переваги:

1. Одержання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажів, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти.

2. Економія на невиправданих витратах, пов'язаних з одержанням банківського кредиту. На відміну від банківського кредитування при факторинговому обслуговуванні, одержуючи фінансування своїх продажів, постачальник перестає нести наступні витрати:

• відсотки за користування кредитом;

• витрати по оформленню кредиту, що включають реєстрацію і страхування застави, оплату робочого часу співробітників на оформлення і підготовку документів для кредитного відділу, повідомлення податкової інспекції про намір відкрити позичковий рахунок і т.д.

• витрати, зв'язані з непередбаченим ростом процентних ставок у країні;

• витрати на негайну мобілізацію коштів при настанні терміну погашення кредиту чи виплати відсотків, включаючи упущену вигоду, зв'язану з виводом цих коштів з обігу;

3. Крім цього, фінансування в рамках факторингового обслуговування виплачується понад банківський ліміт кредитування, що може бути використаний постачальником, наприклад, для цілей відкриття акредитива без покриття, одержання гарантії, вексельного кредиту і т.д.

4. Економія за рахунок появи можливості закуповувати товар у своїх постачальників по більш низьких цінах. Така можливість з'являється за рахунок того, що клієнт банка-фактора, одержуючи значну частину від суми постачання в день постачання, і, втрачаючи тим самим залежність від дотримання своїми дебіторами платіжної дисципліни, може піти на скорочення терміну відстрочки платежу при закупівлях товарів і зажадати від своїх постачальників кращих цінових умов на закуповуваний товар. Крім того, він одержує гарантію захисту від штрафних санкцій з боку кредиторів при несвоєчасних розрахунках з ними, викликаних касовим розривом;

5. Захист від втрат при несплаті чи несвоєчасній оплаті дебіторами за поставлений їм товар;

6. Економія на оплаті додаткових місць (включаючи офісне устаткування) і додаткового робочого часу співробітників, відповідальних за: контроль за дебіторською заборгованістю; залучення фінансових ресурсів.

7. Захист від упущеної вигоди від втрати клієнтів за рахунок неможливості при дефіциті оборотних коштів надавати покупцям конкурентні відстрочки платежу і підтримувати достатній асортимент товарів на складі. Важливо пам'ятати, що повернути потенційного клієнта, що пішов сьогодні до конкурента, завтра може бути неможливо.

8. Захист від втрат, пов'язаних з відсутністю чи недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами.