Школа як соціальна організація має такі характеристики:

- філософія школи як набір цілей, які школа реалізує, й цінності, якими вона керується;

- культура школи – сукупність традицій і норм, звичаїв і очікувань, які визначають дії членів шкільного співтовариства в умовах, що вимагають визначення власного ставлення й діяльності. В школі присутня офіційна й неофіційна культура, що й визначає протиріччя шкільної життєдіяльності. Вона формується в результаті поєднання:

- організаційної культури школи;

- ціннісно нормативної системи світу;

- субкультурних впливів;

- символи школи – історія школи, організаційний фольклор (чутки, міфи, легенди), церемонії, свята, матеріальні символи (емблеми, колір одягу, стиль презентації школи й класів, дошки оголошень) тощо;

- виховний простір школи – динамічна сітка педагогічно відповідних подій, взаємодії, відносин, що є результатами спільних зусиль дорослих і дітей, системою можливостей, індивідуальних форм і траєкторій життєдіяльності;

- уклад (стиль) життя школи – сукупність умов, в яких здійснюється вільна поведінка й діяльність дітей і дорослих в рамках школи як соціальної організації;

- клімат школи - взаємовідносини в школі, орієнтація школи на навчальні успіхи, дії вчителів на уроках, система нагород і покарань, соціально-психологічне відчуття дитини в школі, її участь в шкільних справах, робота непедагогічного персоналу і ін.

Для соціалізації школярів має важливе значення тип клімату школи:

• особистісно-пасивний клімат - учень відчуває з боку школи турботу про себе як особистість, але низьку вимогу. Основне соціальне правило, яке формується - нічого не міняти, нікого не зачіпати, «не висовуватися»;

• безособистісно-пасивний клімат - контроль з боку дорослих неочевидний. Шкільне співтовариство розпадається на багато підрозділів, кожне з яких живе своїм життям. Учень нікого не цікавить, якщо хтось проявляє ініціативу – його не помічають. Школяр орієнтований на неформальні групи в школі чи поза школою;

• безособистісно-активний клімат - керівництво школи надає школярам певні стимули, але ставить жорсткі вимоги до них. Ролі школярів строго визначені, залишається мало можливостей для вираження індивідуальності. В школі присутня атмосфера підозри, підлабузництва, доносів;

- особистісно-активний клімат - педагогічний колектив проявляє турботу про розвиток особистості, її самореалізацію. Привілеї дістаються тим школярам, чия поведінка, діяльність відповідає цілям організації.

Можливості соціального виховання у школі визначаються побутом школи, організацією сфер життєдіяльності, змістом, формами й стилем взаємодії між її членами. Розглянемо детальніше вплив соціально-педагогічних особливостей організації побуту школи на процес соціалізації школярів.

Побут школи. Термін «побут виховної організації» А.Мудрик визначає як просторові, матеріальні, часові й духовні умови для суспільних видів занять її членів, цінності поведінки й взаємодії. Побут школи характеризується архітектурно-планувальними особливостями приміщень і організацією предметно-просторового середовища, її благоустроєм, технічною забезпеченістю, режимом роботи й традиціями.

Архітектурно-планувальні особливості й предметно-просторове вирішення шкільного приміщення дозволяє скласти чітке уявлення про уклад життя школи, особливостях її виховної системи. Ю.Мануйлов виокремлює умови, за яких виховний потенціал архітектурно-просторового середовища школи є ефективним:

- архітектура й оформлення школи повинні «працювати», а не просто прикрашати;

- середовище навчального закладу організовано вдало, якщо воно дозволяє співіснувати світу дорослих і світу дітей (зазвичай, вестибюль школи слугує для дорослих (батьків, відвідувачів), а не для школярів як місце зустрічі, спілкування);

- школа повинна мати своє «обличчя», свою індивідуальність;

- атрибути й аксесуари школи повинні бути переконливі, нести емоційно-художнє навантаження.

Розміри школи повинні оптимально поєднуватися з кількістю учнів, оскільки це, насамперед, впливає на повноцінне емоційно-психологічне самопочуття школяра (емоційно-психологічна зона розвитку - за М.Шакуровою).

Геометрія приміщення класної кімнати також несе певне навантаження. Класна кімната – основний вид шкільного приміщення для занять з учнями, тому до неї ставляться вимоги - достатні розміри, хороше освітлення (світло зліва, оптимальна вентиляція й опалення, хороша ізольованість, не менше 1, 25 м на одного учня тощо). Діти відчувають об’єм, геометрію простору класної кімнати. Створення умов для вільного розвитку школяра простежується в розміщенні столів – не класично прямокутне (3-4 ряди), а переформатоване відповідно до форм роботи на уроці: фронтальна робота – ряди парт, групова – кілька парт разом, парна – кожна парта окремо, тобто, в ході уроку не відбувається просторового обмеження в діяльності школярів. Добре, коли парти перед уроком підготовлені як для фронтальної, так і для індивідуальної роботи школярів і стоять окремо, ізольовано від інших. А це вносить зміни у їх поведінку, спонукає до особистісно орієнтованого навчання, знімає напруження, стереотипне сприйняття уроку, викликає цікавість, усуває негативне ставлення до заняття.

Для соціального педагога важливим є й вибір парти школярем. І.Алексейчук зазначає, що більшість учнів вибирають позицію «обличчям до викладача». В таких дітей домінує прагнення отримати схвалення вчителя перед прагненням до досягнення хороших результатів навчання Серед таких учнів втричі менше тих, хто не готовий до уроку. На перших трьох партах сидять ті, в кого самооцінка завищена. В класі є й так звана «мертва зона». Тут прагнуть сидіти ті, хто не знаходить для себе інших вільних місць і мають низьку мотивацію до навчання. Це місце сприймається ними як безпечне й спокійне, тому тут в два рази більше тих, хто не готується до занять. Отже, соціальний педагог має порушити традиційну просторову геометрію на уроці, допомогти вчителеві залучити учнів із «мертвої зони» до участі в занятті.

Колір школи. Колірне оформлення школи відіграє важливу роль у самопочутті школяра. Сприйняття кольору є суто індивідуальним, однак вирізняються й загальні вікові особливості, що має враховувати адміністрація школи. Так, першокласникам комфортно перебувати у класній кімнаті червоного кольору, другокласникам – в оранжевій, третьокласникам – в жовтий і т.д. Соціально-педагогічна служба навчального закладу має проаналізувати колірне оформлення класних кімнат і інших приміщень школи, аби створити комфортне середовище для учнів.

Школа є частиною традицій і носієм традицій, що виробило суспільство й сама школа. Традиції - форма й установки життя, ідеї, цінності, норми поведінки, які зберігаються у виховній організації тривалий час і передаються від одного покоління школярів до іншого. Традиції багато в чому визначають формування світогляду, організацію життя людини в предметній, соціальній, природній реаліях і існують у двох рівнях – внутрішньому (нормативно-цінніснісному) і зовнішньому (ритуально-обрядовому). Для соціального педагога традиції школи є важливим механізмом соціального виховання школярів, адже взаємостосунки, що повторюються, стають традиціями, нормами соціальної поведінки й оцінки, дотримання їх є правилом життя. Однак, така стандартизація соціального життя обмежує можливості вільного прояву особистості, хоча й забезпечує прогнозованість, стійкість, типізацію поведінки.

Школа формує свої традиції, які проявляються в прямих і непрямих формах.

Прямі форми:

• короткі девізи, що можуть формулювати місію школи (девіз сучасної американської школи Лассаля: «Ти – цінність!», в школі Марії Монтессорі – плакати «Допоможи мені зробити це самому», колонія А.Макаренка «Не пищать» тощо);

• розгорнуті документи школи (заповіді, літописи, кодекси) що можуть подаватися в буклетах, книгах про школу, стендах тощо.

Непрямі форми:

• символи (малюнки дітей на стінах, талісман (наприклад, школа Дж. Шейн – ведмедик);

• ритуали й церемонії, притаманні лише цій школі (наприклад, обов’язкове привітання колективу школи директором В.Сухомлинським), зустрічі друзів (директор і учні), ритуал прощання з випускниками й ін.;

• герої школи (портрети випускників, педагогів);

• етикет школи – ритуальне спілкування педагогів і учнів тощо;

• шкільна форма учнів. Слід зазначити, що це – дискусійне питання вже на протязі багатьох років. Однак, якщо шкільна форма буде подана як символ школи, то сприйметься школярами позитивно (можна оголосити загальношкільний конкурс на кращу модель шкільної форми тощо).

Одним із атрибутів школи, що має важливе значення для формування соціальних цінностей, соціальної спрямованості школярів, є портрет випускника школи. Портрет випускника школи – продукт спільної творчої діяльності учасників педагогічного процесу (учнів, вчителів, батьків), що характеризує їх уявлення про найбільш важливі особистісні якості, якими повинен володіти випускник. Для членів шкільного співтовариства такий образ виконує інтегруючу й детермінуючу роль по відношенню до інших складових образу навчального закладу, є основою для розробки цільових орієнтирів соціального виховання й головним критерієм ефективності навчально-виховного процесу. Щоб створити такий порьрет, необхідно відповісти на складне питання: якими якостями має володіти випускник, щоб у складній соціальній ситуації сьогодення він зміг успішно соціалізуватися, реалізуватися. Цей процес ускладнюється й тим, що практично відсутнє чітко окреслене соціальне замовлення держави при існуванні різних думок в науковій, художній літературі, в ЗМІ, серед батьків, самих учнів тощо.

Важливо, щоб портрет випускника був опорою соціальним педагогам у визначенні мети, змісту й засобів організації соціального виховання в школі, привабливим для учнів при виборі ними суспільно й особистісно значущих соціальних орієнтирів. При проектуванні портрету випускника школи слід враховувати такі вимоги:

- рівень навчальних досягнень учнів слід співвіднести із державним стандартом освіти України, з попередніми досягненнями колективу школи й з результатами роботи інших шкіл;

- основні показники портрету випускника школи мають визначатися в контексті місії школи, її напрямків роботи, типу школи;

- портрет випускника повинен мати як кількісні, так і якісні показники;

- в контексті загального портрету випускника школи слід проектувати портрет випускника початкової й основної школи для забезпечення послідовності й наступності шкільної соціалізації.

В соціально-педагогічній літературі розроблено значна кількість методичних рекомендацій щодо створення портрету випускника школи. Так, В.Караковський, Л.Новікова, Н.Селіванова орієнтують на багатоаспектність образу випускника, що має такі параметри: орієнтація на загальнолюдські духовні цінності, колективізм, конкурентоспроможність, соціальна відповідальність, креативність, рефлексія. І.Колесникова, О.Баришнікова підкреслюють, що образ випускника школи повинен відповідати типу навчального закладу й містити чотири моделі – людина знаюча, людина культурна, людина соціальна, людина – творча індивідуальність. Є.Степанов пропонує розглядати образ випускника школи в п’яти параметрах: пізнавальному, моральному (ціннісному), комунікативному, художньому й фізичному.

А.Мудрик пропонує визначати портрет випускника, виходячи, передусім, із конкретної соціальної ситуації в суспільстві, планеті. Сформовані якості випускника мають забезпечити йому соціалізацію в соціумі, що швидко змінюється: знання про себе як частинку системи людина-суспільство-природа, сформована моральна відповідальність за власні дії в суспільстві, готовність до діяльності в умовах, які швидко змінюються тощо.