Тема 1. Школа як чинник соціалізації та інститут соціального виховання

• Закони України про соціальне виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

• Характеристика школи як соціального інституту

• Шкільна життєдіяльність як чинник формування соціального досвіду школяра

• Соціальна місія школи. Соціально-педагогічна концепція розвитку загальноосвітнього навчального закладу

1. Закони України про соціальне виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Школа – це спеціалізована суспільна установа, головною й найважливішою метою якої є створення умов і можливостей навчання, виховання, розвитку й базової соціалізації. Вона є соціокультурним феноменом, живим, саморозвиваючим організмом з притаманними йому протиріччями, цілісною виховною системою, що акумулює й активно використовує основні механізми соціалізації й яка взаємодіє з людиною на протязі найбільш відповідального періоду її життя – дитинства й ранньої юності.

В педагогічній літературі термін «школа» має декілька значень:

• школа – соціокультурне явище, життєвий процес, постійна самозміна й усвідомлення себе у світі (школа – драбина, сходи, сходження). Основним в такому розумінні її є не місце дії, а процес розвитку людини;

• школа як соціальний інститут, в процесі функціонування якого здійснюється освіта (національна школа, вища школа, школа виживання і ін.);

• школа як штучна соціальна організація, зона суспільно-держаної системи. В цьому значенні школа – свідомо організований і керований заклад, який реалізує себе через спільну діяльність створених груп, кожна з яких має свій соціальний статус, свої соціальні ролі, соціально значущу ціль.

Етапи шкільної соціалізації є хронологічно послідовними складовими цілісного й багатовимірного педагогічного процесу. Його метою є забезпечення базових особистісних підвалин життєвої готовності, соціальної компетентності молодої людини. Кінцевою метою шкільної соціалізації є формування готовності молодої людини бути учасником відповідної сфери суспільного життя.

В Україні створюються умови відродження соціального виховання, перетворення загальноосвітніх закладів із «шкіл-навчання» в «школи-життя». Посиленню соціально-педагогічної діяльності школи сприяють:

- закони України «Про освіту», де визначено статус соціального педагога в школі (ст.22), «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст., Концепція виховання у національній системі освіти тощо;

- орієнтовний зміст виховання в національній школі, затверджені кваліфікаційні характеристики соціального педагога, підготовка різноманітними вузами України фахівців з соціальної педагогіки;

- введення викладання соціальної педагогіки як обов'язкової дисципліни в педагогічних вузах.

Згідно з Законом України «Про освіту» (1996) специфікою загальної середньої освіти є забезпечення всебічного розвитку особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудової підготовки, професійного самовизначення, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство й виробництво, екологічного виховання, фізичного вдосконалення.

У Законі України «Про загальну середню освіту» (1999) деталізується мета соціального виховання в школі, а саме - загальна середня освіта сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні. Закон містить поняття «загальна середня освіта» - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної й практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти й трудової діяльності, тобто, підґрунтям соціалізації.

Завданням загальної середньої освіти є:

• виховання громадянина України;

• формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

• виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів до подальшої освіти й трудової діяльності;

• виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини й громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини й громадянина;

• реалізація прав учнів на вільне формування політичних, світоглядних переконань;

• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і нації;

• виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження й зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів.

Стаття 17 Закону «Про загальну середню освіту» розкриває суть виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах:

- виховання учнів здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними;

- цілі виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах визначаються на основі принципів, закладених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах України;

- у загальноосвітніх закладах забороняється створення й діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань;

- примусове залучення учнів загальноосвітніх навчальних закладів до вступу у будь-які об'єднання громадян, релігійні організації й воєнізовані формування забороняється;

- відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

«Концепція виховання у національній системі освіти» (1996) розкриває специфічні виховні завдання загальноосвітніх середніх закладів. Серед них:

• філософсько-світоглядна підготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя в умовах соціально-економічних змін, нових форм господарювання, виробленні ціннісного ставлення до власного життя;

• розвиток почуття любові до батьківщини й свого народу як основи духовного розвитку особистості, шанобливе ставлення до історичних пам'яток, активна діяльність школярів з поліпшення умов життя в рідній місцевості, підвищенню матеріального й духовного рівнів життя народу, дієва участь у розбудові держави й духовному оновленні суспільства, формуванні високої етики міжнаціональних стосунків;

• формування навичок самоврядування, соціальної активності й соціальної відповідальності суб'єкта громадянського суспільства у процесі практичної суспільної діяльності школярів;

• формування політичної культури учнів, об'єктивних уявлень про історію розвитку суспільства та його політичну систему;

• розвиток самостійного творчого мислення та пізнавального інтересу до ідейно-моральної спадщини, культурно-історичних традицій українського народу;

• розвиток моральних почуттів і рис особистості, а саме: доброти, справедливості, честі, гуманності, поваги до себе й інших, формування в учнів розуміння норм загальнолюдської і народної моралі, ознайомлення з моральними проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації - збереження природного й соціального довкілля, ядерне роззброєння тощо, практичне оволодіння народною етикою, розуміння проблем духовності у контексті діалогу культур народів світу, готовність і вміння будувати своє життя за принципом гуманізму;

• розвиток правової свідомості - формування правової культури, вільне володіння державною мовою, засвоєння основ державного, трудового, громадянського, сімейного й кримінального права, активна протидія випадкам порушення законів;

• вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини й суспільства, активної позиції кожної особистості; розвиток потреби в творчій праці, діловитості, підприємництві; виховання дисциплінованості, організованості;

• формування у шкільної молоді розуміння, що людина - частина природи, оволодіння знаннями про природу свого краю, залучення молоді до активної екологічної діяльності, виховання дбайливого ставлення до природних багатств України, прищеплення основ глобального екологічного мислення;

• формування основ етичної культури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості, оволодіння цінностями і знаннями світового і народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної й танцювальної культури, побуту, ремесел, гри, розвиток почуття прекрасного, формування здатності розуміти й цінувати твори мистецтва, пам'ятки історії, красу, багатство природи, активна робота по відродженню традицій та історичних коренів, національної духовності, формування національного менталітету;

• розвиток потреби у здоровому способі життя, гармонійний розвиток духовного, фізичного та психічного здоров'я;

• статеве виховання учнів, підготовка їх до сімейного життя, формування культури сімейних і статевих відносин.

Отже, закони України, що стосуються школи, детально вирізняють зміст і напрямки соціального виховання підростаючого покоління. Реалізація цього завдання покладена на педагогічний колектив школи, зокрема, соціально-педагогічну службу навчального закладу.