2. Продуктивність. Управління продуктивністью

Завдання піприємства – зробити ресурси продуктивними. Вимірювання продуктивності (Productivity) – основний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності – одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність – це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже, продуктивність організації означає той баланс між всіми чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними, тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах. Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктивності на одного працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність в широкому розумінні – це відносна ефективність та економічність організацій, причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючі різні стратегічні підходи. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (кліенти, конкуренти, постачальники, тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал, фінаеси та ін.). Потенційний кліент, який має свободу вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Економічність має місце, коли певні виходи операційної системи досягнуті за умови мінімальних входів. Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників): часткова продуктивність характеризується кількістю готової продукції віднесеної до певного одного входу; багатофакторна продуктивність виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів; загальна продуктивність характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів.

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів визначаеться рядом чинників: кількість виробленої продукції; відповідність асортименту продукції попиту на неї; якість продукції; своєчасність виробництва продукції, врахування характеру попиту та забов’язань з її доставки споживачам; гнучкість операційної системи при задоволенні різних вимог окремих споживачів.

Загальна вартість входів теж визначається багатьма чинниками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати: кількість споживачів матеріалів; ціну закупівлі; затрати на збереження матеріалів; вартість замовлення матеріалів; розмір видатків, що виникають через недопоставку матеріалів; розмір видатків, пов’язанних з низькою якістю матеріалів.

Використовуючи операційну систему, можна забезпечити конкурентноздатність організації різними методами: лідерство за мінімумом витрат; технічні характеристики продукції (наприклад, міцність, надійність); швидкість доставки; гарантованний час доставки; індивідуалізація виробів за вимогами замовників; впровадження продукції на ринок; гГнучке регулювання обсягів виробництва.