15.2. Криза традиційної інженерії

Могутність інженерії підготовляє її кризу, яка проявляється в поглинанні її нетрадиційним проектуванням, технологією, в усвідомленні негативних наслідків інженерної діяльності, в кризі традиційної науково-інженерної картини світу.

Класичне інженерне проектування базується на знаннях природознавчих і технічних наук. Проектний підхід у сучасній інженерії („все, що задумано в проекті, можливо реалізувати”) привів до різкого розширення сфери проектування процесів, які не підлягають розрахунку, не описуються природознавчими й технічними науками: забруднення повітряного середовища, теплові викиди, руйнування озонового шару, впливи ЕВМ на свідомість, поведінку людини тощо).

Якщо раніше, коли технологія розумілась у вузькому змісті як ефективна виробнича діяльність, інженерна діяльність зводилася до усвідомлення і виявлення операційних, соціокультурних її аспектів. Нині технологію розуміють у широкому аспекті й інженерія все більше стає стихійною, неконтрольованою, часто деструктивною силою.

Сьогодні не розглядають усі головні складові традиційної інженерії, саму ідею інженерії, шукають нові, альтернативні підходи. Технічна думка йде в напрямі утворення безвикидних виробництв, виробництв із замкнутими циклами, розвитку біотехнологій і т. п. Розробляється система колективної відповідальності й обмежень людської діяльності.

Традиційна інженерна ідея вичерпала себе. Потрібно змінити саме розуміння техніки. Перш за все необхідно подолати натуралістичні уявлення про неї. Повинно прийти розуміння техніки, з одного боку, як прояву складних інтелектуальних та соціокультурних процесів (пізнання і дослідження, інженерна і проектна діяльність, розвиток технологій і т. ін.), з другого – як особистого середовища існування людини. Нова інженерія й техніка передбачає іншу науково-інженерну картину світу, яка не може будуватись на ідеї безмежного використання сил, енергії і матеріалів природи. Нова інженерія й техніка повинні вміло та ефективно працювати з різними природами зовнішньої реальності, розуміти особливості культури, історії і майбутні перспективи. Оскільки неможливо відмовитись від техніки і технічного розвитку, то необхідно усвідомити природу сучасної технічної реальності й наслідки її розвитку.

15.3. У пошуках виходу із кризи техногенної цивілізації

З одного боку, розвиток техніки і технології дозволяє людині розв’я­зувати широке коло проблем, забезпечує добробут населення, служить підґрунтям, на якому стоїть вся наша техногенна цивілізація. З другого – технічний прогрес веде до збільшення непередбачених, негативних наслідків, які неможливо ні прогнозувати, ні контролювати. „Технічний прогрес, – пише В. Рачков, – не має орієнтира свого руху, ніхто не знає, куди він рухається… Чим більше прогресує техніка, тим більше вона утворює суперечностей, перешкод: забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів, глобалізація потенційних загроз, швидкість могутніх руйнувань. Як наслідок необхідно постійно проводити перерахунок фінансових ресурсів для компенсації шкоди або щоб передбачити можливі ризики”.

Великі можливості техніки і технології ведуть до марнотратства і розкрадання природних ресурсів. Дуже часто це пов’язано з поганим економічним управлінням, із наслідками адміністративних і політичних рішень. На думку В. Рачкова, глобальний рівень технологічного розвитку виявив „ламкість” технічної системи. Чим складніша організація технічної системи, тим більше точок, у яких може відбутись інцидент. Усі види слабкості індивідуального світу відбуваються через безмежне, безперервне зростання технічних засобів. „Ми виробляємо те, – підкреслює В. Рачков, – у чому немає ніякої потреби, немає ніякої користі… Ми виробляємо надлишок, який додається до благ, які вже є зайвими”. Важливим негативним наслідком технічного розвитку є трансформація свідомості, коли сучасна людина все більше занурюється у світ мрії, ілюзії, гри, розваг. „Технічне суспільство все більше стає суспільством спектаклю, суспільство занурюється в мрію”. Учений підкреслює ще такий наслідок технічного прогресу, як поширення влади технократів, техніків і експертів різного роду. Технократи усвідомили, що без них ніщо не може робитися. Вони диктують політикам умови для прийняття рішення. Розповсюдження всіляких технічних засобів веде до значного зростання кількості технократів. У цілому можна виділити три головних види наслідків техніки і технології: негативні зміни в економічному середовищі, у сфері людської діяльності (інфраструктурні зміни) і в умовах життя людини. Стрімкий розвиток техногенної цивілізації веде до того, що природа і людина не встигають адаптуватися.

Єдиний вихід із цієї небезпечної ситуації – розумне управління технологічним розвитком. „У результаті всього цього, – наголошує Е. Г. Местін, – наше суспільство йде до усвідомленого рішення зрозуміти й поставити під контроль технологію, щоб підкорити її добродійним соціальним цілям і таким чином докласти значні зусилля до пошуків шляхів зміни повною мірою цих наслідків”. У людства немає іншої альтернативи, як, з одного боку, обмежити зростання технології і гуманізувати її (орієнтувати її на розв’язання екологічних проблем тощо), з іншого – змінити спосіб життя людини. Д. Медоуз справедливо стверджує: „Такі засоби, ймовірно, не всім будуть приємні. Вони спричиняють глибокі зміни в суспільних і економічних структурах, які були глибоко впроваджені в людську культуру віками політики зростання. Альтернативою цьому шляху може стати період очікування, коли ціна технології стане зовсім нестерпною для суспільства, або коли побічні ефекти технології спинять її зростання… Зростання припиниться з причин, незалежних від людського вибору і це може бути набагато гірше, ніж вибір самого суспільства”.

На думку В. Розова, рано чи пізно криза техногенної цивілізації стане загальною, ігнорувати її вже не вдається через катастрофічні наслідки та техногенні руйнування. Для збереження життя на землі, врятування природи і тварин, себе і своїх близьких люди підуть на відмову від багатьох цінностей та звичок минулого життя, знову відкриють цінності здорового життя, розумних обмежень тощо. Людині, щоб спочатку вижити, а згодом нормально розвиватися , доведеться утворити нову мораль, повністю перебудувати свої інтереси й характер діяльності. Головним стане не зростання забезпеченості, комфорту, сили на основі техніки і технології, а безпечний розвиток, контроль над власними засобами, пошук необхідних умов та обмежень (контроль над народжуваністю, здоровий спосіб життя, розумне використання технічних засобів і т. п.). Усі ці новації не гарантують автоматично успіху, але вони будуть створювати передумови для переходу до іншого типу цивілізації.