- •1.Зміст та основні завдання фін, інвестиц та операц д-сті суб’єктів господарювання
- •Капітал підприємства та його економічна сутність
- •3. Класифікація форм фінансування
- •4. Критерії прийняття рішень у сфері фінансування
- •6.Статутний капітал і корпоративні права п-ва
- •7. Цілі і методи збільшення статутного капіталу
- •8. Цілі і методи зменшення статутного капіталу
- •9. Класифікація резервів п-ва
- •10. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •11. Внутрішні джерела фінансування
- •12. Показники Cash-flow та методи його розрахунку
- •13. Моделі дивідендної політики
- •14. Методи нарахування дивідендів і форми виплати дивідендів
- •15.Компетенції фін служб у сфері зовнішньоекономічної д-сті п-ва
- •16. Мета, завдання та форми реорганізації підприємств, спрямовані на укрупнення
- •18. Позичковий капітал п-ва, його складові частини та порядок формування
- •19 Мета, завдання та види реорганізації підприємств, спрямованої на розукрупнення.
- •20. Сутність та необхідність фін контролінгу
- •21.Стратегічний та оперативний фін контролінг
- •22. Методи фінансового контролінгу.
- •23.Бюджетування як функція фін контролінгу
- •24.Правила фінансування п-ств
- •25. Планування фін результатів п-ва
- •.Методи розрахунку Cash-flow
- •27 Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •28. Оцінка доцільності фін інвестицій
- •29 Способи відображення фінансових інвестицій у фінансовій звітності
- •30 Майновий (Витратний) та ринковий підходи в оцінці вартості підприємства.
11. Внутрішні джерела фінансування
До внутрішніх джерел фінансування п-ств здебільшого відносять такі:
чистий прибуток;(самофінансування)
амортизаційні відрахування;
забезпечення наступних витрат і платежів;
Залежно від способу відображення внутрішніх джерел виокремлюють:
а) приховане самофінансування;
б) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).
Приховане самофінансування ця форма фінансування підприємства пов'язана з використанням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюється (у розумінні західних фахівців) у результаті формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків і виплати дивідендів.
Тезаврація прибутку — це спрямування його на формування власного капіталу п-ва з метою фінансування інвестиц. та операційної д-сті. Це відкрите самофінансування. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні п-ва після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.
Для визначення рівня самофінансування розраховують коефіцієнт самофінансування:
К
=
До основних переваг самофінансування слід віднести такі:
• залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;
• відсутність витрат при мобілізації коштів;
• не потрібно надавати кредитне забезпечення;
• підвищується фін незалежність та кредитоспроможність п-во.
Недоліки самофінансування (тезаврації) можна охарактеризувати таким чином:
• оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;
• обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;
• помилковість інвестицій (рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову % ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).
До внутрішніх джерел фінансування належать також створювані з власної ініціативи п-ств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов'язань, величина яких є невизначеною у складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу).
Ефект фінансування за рахунок амортизації є наслідком неспівпадіння періоду вивільнення капіталу, що авансується в необоротні активи, з періодом вибуття зношених активів з виробничого процесу.
Ефект фінансування за рахунок забезпечення наступних витрат і платежів завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування та використання.
12. Показники Cash-flow та методи його розрахунку
До основних показників Cash-flow, які розраховують на практиці, належать такі:
1. Показник тривалості погашення заборгованості. Визначається шляхом ділення позичкового капіталу (нетто) на Cash-flow (операційний). Якщо тривалість погашення заборгованості становить 1-3 роки, то це нормальна ситуація з погляду перспектив виконання п-вом своїх зобов'язань; 4-5 років - задовільна; понад 5 років - незадовільна. Для п-ств торгівлі розрахунок цього показника має свої особливості: ефективна заборгованість у такому разі може зменшуватися на величину запасів товарів на складі (якщо вони є ліквідними).
2. Показник обернено пропорційний до тривалості погашення заборгованості. Відношення Cash-flow до заборгованості (нетто). Показує здатність п-ва розрахуватись зі своїми боргами за рахунок грошових надходжень від операційної д-сті.
3. Показник самофінансування інвестицій, %. Визначається шляхом ділення операційного Cash-flow на величину чистих інвестицій (сума приросту нематеріальних активів, основних засобів і довгострокових фін інвестицій). Показує частку інвестицій, профін-ну за рахунок внутрішніх джерел. Чим виший цей показник, тим менше п-во вдавалося до залучення зовнішніх фін ресурсів при фінансуванні інвестицій.
4. Чиста Cash-flow–маржа, %: показник відношення Cash-flow (операційного) до обороту від реалізації продукції. Характеризує величину Cash-flow, яка припадає на одиницю обороту від реалізації. Показує, скільки відсотків виручки від реалізації залишається на п-ві після здійснення всіх платежів у рамках операційної д-сті.
5. Рентабельність ВК за Cash-flow. Показник відношення Cash-flow до власного капіталу. Показує чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу.
