7.За регіональною ознакою:

- місцевий фінансовий ринок, представлений операціям й комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торгівців цінними паперами ч їх контрагентам й - місцевими господарюючим й суб'єктам й і населенням;

- регіональний місцевий ринок - функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевим й неорганізованим й ринкам й включає систем у регіональних фондових і валютних бірж;

- національний фінансовий ринок включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

- світовий (міжнародний) фінансовий ринок - це складова частина світової фінансової систем й. в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

Слід зазначити, що наведена класифікація відображає поділ фінансового ринку і фінансових інструментів за найбільш суттєвим й ознаками, які не можна вважати вичерпними.

27.Ринок кредитних ресурсів

Ринок кредитних ресурсів — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості. Кредитний ринок с одним із найстаріших сегментів фінансового ринку, він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

Економічна суть цього явища полягає в тому, що наявні фінансові ресурси в державі не завжди перебувають у розпорядженні й володінні тих фізичних і юридичних осіб і в тому місці, де виникає потреба й можливість їхнього використання. Це потребувало вжиття низки правових, організаційних та економічних заходів, пов'язаних із пошуком і реалізацією можливостей використання вільних коштів, спрямованих на підприємницьку діяльність. У будь-якій державі такі заходи регулюються національним законодавством і виданими на їх основі підзаконними актами, а також певними методичними розробками.

Суб’єктами ринку є:

1. кредитори;

2. держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасними ринку кредитів і регулює ринок за допомогою економічних методів;

3. постачальники.

Учасниками ринку кредитних ресурсів є: комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції.Кредитний ринок в умовах ринкової економіки є провідною ланкою фінансової системи в цілому. Поділяється на комерційний і банківський.

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, вільні кошти населення і кошти, акумульовані центральним банком держави. Розміщення акумульованих коштів здійснюється на основі кредитних угод між банками, юридичними та фізичними особами. По суті, при цьому відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами підприємництва з метою їхнього ефективного використання й одержання прибутку в розмірах, що перевищують сплату відсотків за кредит. Якраз цей бік ринку кредитів є визначальним у фінансовому розумінні, оскільки фінансові ресурси забезпечують зростання валового внутрішнього продукту і, відповідно, поліпшення економічного становища в державі.

Мобілізовані фінансові ресурси використовуються для надання короткострокових (1р), середньострокових(1-5р) та довгострокових( понад 5р) позичок.

Короткострокові позички за економічною суттю є ринком грошей. Середньо та довгострокові — ринком капіталів. Від терміну, на який надається кредит, залежить і його ціна — процент як плата за користування фінансовими ресурсами. Чим довший строк повернення позички, тим вища плата за її надання. Ціна кредиту повинна враховувати прибуток від імовірного використання грошових ресурсів власником для інших потреб. Звичайно, банки беруть за основу ставки доходу за неризиковими фінансовими активами. Чим довше використовуються кошти, тим більший прибуток вони мають дати. Тому процентні ставки за довгостроковими кредитами виші. Інший чинник, який враховують при визначенні процентної ставки, — ризик. Найчастіше короткострокові кредити залучаються для поновлення обігових коштів, усунення тимчасових розривів у фінансуванні.

Існує також і міжбанківський кредитний ринок. Він за своєю економічною суттю не сприяє кращому використанню фінансових ресурсів, а є дещо спекулятивним, бо кредити при цьому надаються найчастіше на одну ніч для покращення показників діяльності банків.

На кредитному ринку важливу роль відіграє облікова ставка національного банку, яка визначає рівень процентних ставок, оскільки за цією ставкою можна отримати кредити національного банку. Як показник фінансового становища в державі облікова ставка також має велике макроекономічне значення. Висока облікова ставка — показник наявності інфляційних процесів у державі, великої ризиковості кредитного ринку. Крім облікової, національний банк затверджує ломбардну ставку — процентну ставку, за якою Центробанком надаються кредити під заставу державних цінних паперів. Рівень ломбардної ставки залежить від політики Центробанку у сфері регулювання кількості грошей в обігу та ліквідності комерційних банків.

Кредити національного банку комерційні банки та підприємства отримують відповідно до державних пріоритетів, хоча певного часу й існувала практика проведення кредитних аукціонів.

Небанківські кредитні установи, наприклад, кредитні спілки, інвестиційні фонди тощо, здійснюють кредитування обмеженої кількості юридичних і фізичних осіб відповідно до законодавства та своїх статутів. Це також сегмент кредитного ринку