7. Еволюція відносин власності

Форма власності в історії постійно змінюються й вдосконалюються відповідно до змін, що відбуваються в продуктивних силах суспільства. Першим типом власності, з якого почався розвиток людського суспільства, була колективна власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат), а потім общинної (сільська й міська) власність. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював той факт, що люди спільно (колективами) добували засоби до існування (примітивність знарядь праці робили неможливим виживання окремої людини) і спільно їх використовували. Лише в такий спосіб людство могло вибороти своє право на життя. Згодом розвиток, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності - приватної. Колективна власність перетворюється в свій різновид - державну власність.

На перших етапах свого розвитку людство використовує колективні форми власності. Поява можливості індивідуального виживання породжує приватну власність.

Приватна власність на засоби виробництва була історично першим типом власності, який дав право індивідуального розпоряджатися виробникам продуктами своєї праці. Державна власність у цю епоху ототожнювалася з власністю можновладців (фараонів, царів, королів, феодалів тощо). Але зростання масштабів виробництва та його ускладнення, абсолютне збільшення населення на планеті та зростання його потреб породили ряд нових проблем економічного, соціального, екологічного суспільного характеру. Виявилося, що особиста приватна власність і основана на ній ринкова економіка не спроможна розв'язати ці проблеми.

В зв'язку з цим починають виникати все більшого значення нові форми приватної власності, які передбачають перехід від індивідуальної до усуспільненої приватної власності: акціонерна, колективна, групова, пайова тощо. А державна власність своїми джерелами й функціями набуває теж все більш суспільного характеру.

На сьогодні практично всі найкрупніші підприємства західного світу існують на основі не індивідуальної, а групової власності, що свідчить про зростання процесу усуспільнення власності, а не навпаки. Первісна ж форма приватної власності, для якої характерне індивідуальне володіння й розпорядження власністю, залишається переважно на периферії економіки, тобто в сільському господарстві, ремісництві, торгівлі, сфері послуг.

8. Економічна система та її типи

Економічна система - сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності та господарського механізму. У будь-якій економічній системі первинну роль відіграє виробництво в сукупності з розподілом, обміном, споживанням. У всіх економічних системах для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються, обмінюються і споживаються.

Традиційна економічна система – спосіб організації економічного життя, за якого всі ресурси знаходяться у власності племені (общини) і які розподіляються відповідно до давно існуючих традицій.

Економіка орієнтована на сільське господарство. У більшості країн переважає розрізненість населення у вигляді етнічних груп. Економіка країн представлена в основному сільським господарством, рідко гірничодобувною промисловістю. Технічний прогрес і введення інновацій обмежені, тому що вони заперечують звичаям і загрожують стабільності суспільства. Все, що проводитися і здобувається не в змозі прогодувати і забезпечити населення цих країн.

Основні риси традиційної економічної системи:Традиційні методи виробництва;Застаріла технологія виробництва;Переважання ручної праці;Консерватизм і неприйняття нововведень.

Плюси традиційної економічної системи:Стабільність;Передбаченість; Висока якість окремих видів продукції як результат використання технологій відпрацьованих поколіннями;

Мінуси традиційної економічної системи:Незахищеність перед будь-якими зовнішніми змінами;Нездатність до прогресу.

Командна економічна система – економічна система, у якій домінує державна власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.

Характерними рисами є суспільна (а в реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси, централізоване економічне планування як основа господарського механізму. Держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами монополізацію виробництва і збуту продукції. Гігантські монополії, що затверджуються у всіх областях господарства і підтримуються міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження нових технологій виробництва.

Основні риси командної економічної системи:Централізм;Планування;Ієрархія; Зрівнялівка;Державна власність на ресурси.

Плюси командної економічної системи:Стабільна економіка;Упевненість в майбутньому;Гарантії всім мінімуму життєвих благ;Немає проблеми працевлаштування.

Мінуси командної економічної системи:Повільне впровадження нових технологій;Немає економічних стимулів до ефективної роботи, оскільки переважає зрівняльний підхід до оплати праці;Формуються безініціативні працівники;Ресурси використовуються неефективно;Економіка стає дефіцитною, утворюється чорний ринок.

Ринкова економічна система – економічна система, яка заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції; вона спирається на особисті інтереси та обмежує роль уряду.

Основні риси ринкової економічної системи:Приватна власність на засоби виробництва і природні ресурси;Свобода вибору (свобода підприємництва, свобода споживчого вибору);Саморегулювання економіки;Головний стимул економічної активності – особиста вигода;Вільна конкуренція;Мінімум втручання держави в економіку.

Плюси ринкової економічної системи:Стимулюється висока ефективність виробництва;Сприяння підвищенню якості товарів та послуг;Свобода вибору діяльності підприємців;Стимулювання науково-технічного прогресу.

Мінуси ринкової економічної системи:Економіка нестабільна – її розвиток регулярно уривається кризами;Недостатнє фінансування наукових досліджень, сфери освіти;Посилюється нерівність в суспільстві. Нераціональне ставлення до природних ресурсів.

Змішана економічна система – економічна система, що поєднує елементи планової та ринкової економіки.

Основні риси змішаної економічної системи:Поєдання державного і приватного секторів економіки;Розвинена велика кількість галузей промисловості;Конкуренція; Особиста участь держави у наданні соціальних благ;Компенсація недоліків ринкової економіки державним регулюванням.

Плюси змішаної економічної системи:Економічна стабільність;Політична стабільність;Соціальні гарантії;Захист і заохочення конкуренції;Підтримка освіти, культури, науки.

Мінуси змішаної економічної системи:Відсутність стандартних схем розвитку;

Необхідність розроблення національних моделей з урахуванням національної специфіки.

Перехідна економічна система – це економічна система, яка переходить від планової до ринкової.

Країни з перехідною економікою — це 28 держав центральної і східної Європи, Закавказзя і Середньої Азії що здійснюють з початка 90-х років перехід від планової до змішаної економіки. Вони виникли у зв'язку з розпадом світової соціалістичної системи. По рівню соціально-економічного розвитку майже всі країни центральної східної Європи відносяться до середньорозвинених. В основному це індустріальні і індустріально-аграрні країни.

Основні риси перехідної економічної системи:Часткова економічна свобода; Конкуренція;Часткова автоматизація регулювання;Ієрархія.