1. Наука про психофізіологічні особливості розвитку дітей із фізичними та психічними вадами має назву:

а) спеціальна педагогіка;

б) дефектологія;

в) корекційна педагогіка;

г) усі відповіді вірні.

2. Дефектологія об’єднує ряд самостійних галузей, до яких не входить:

а) спеціальна психологія;

б) логопедагогіка;

в) невропатологія;

г) сурдопедагогіка.

3. Тифлопедагогіка вивчає:

а) питання виховання та навчання дітей із порушеннями слуху;

б) питання виховання та навчання дітей із порушеннями зору;

в) питання виховання та навчання розумово відсталих дітей;

г) питання вивчення та виправлення розладів мовлення.

4. Корекційна психопедагогіка вивчає:

а) питання виховання та навчання дітей із порушеннями слуху;

б) питання виховання та навчання дітей із порушеннями зору;

в) питання виховання та навчання розумово відсталих дітей;

г) питання виховання й навчання дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.

5. До основних завдань дефектології відносяться:

а) забезпечення ранньої диференційної діагностики відхилень у розвитку;

б) обґрунтування принципів організації системи різноманітних спеціальних закладів;

в) визначення цілей, завдань, змісту, принципів і методів виховання, навчання різних категорій дітей із порушеннями в розвитку;

г) усі відповіді вірні.

6. У корекційній педагогіці провідними категоріями є:

а) діагностика та профілактика;

б) причина та наслідки;

в) корекція та компенсація;

г) усі відповіді вірні. (сумнів)

7. Однією з центральних проблем корекційної педагогіки є:

а) сімейне виховання дітей з обмеженими можливостями;

б) відновлення здоров’я, усунення паталогічного процесу в дітей із порушеннями ПФР;

в) комбіноване й координоване застосування медичних заходів із метою підвищення рівня загальної працездатності дітей із порушеннями в розвитку;'

г) навчання та розвиток дітей з обмеженими можливостями.

8. Корекція - це:

а) процес пристосування людини до нового для неї середовища;

б) заміщення або перебудова недорозвинених чи порушених психофізичних функцій організму;

в) виправлення окремих дефектів у дітей з обмеженими можливостями;

г) цілеспрямований процес передачі та засвоєння знань, умінь, навичок.

9. Компенсація - це:

а) сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особи;

б) заміщення або перебудова порушених або недорозвинених функцій організму;

в) процес відновлення основних соціальних функцій особистості;

г) усі відповіді вірні.

10. Особа з обмеженими можливостями в стані здоров’я - це:

а) особа, яка нездатна частково або повністю виконувати певні дії, втратила працездатність остаточно чи на тривалий час; (сумнів)

б) особа, яка отримала певні травматичні ушкодження, які призводять до обмеження її життєдіяльності та потреби у соціальному захисті;

в) особа зі стійким порушенням функцій організму, які є наслідком певних захворювань;

г) усі відповіді вірні.

11. До соціальних принципів дефектології не входить:

а) принцип соціалізації;

б) принцип діагностування;

в) принцип інтеграції; (сумнів)

г) принцип гуманістичної спрямованості.

12. Принцип свідомості та активності передбачає:

а) необхідність дотримання посильної міри труднощів щоб уникнути фізичних, моральних, емоційних перевантажень;

б) не тільки- надійне засвоєння знань, але і збереження набутого досвіду на довгі роки;

в) усвідомлене та активне відношення до процесів навчання, виховання та розвитку дитини з порушеннями в розвитку;

г) що постановка корекційних завдань, вибір засобів, методів, методичних прийомів педагогічної роботи повинні відповідати функціональному стану дитини та враховувати всі його особливості

13. Принцип корекційно-розвиваючої спрямованості передбачає:

а) констатацію основного дефекту, супутніх захворювань і вторинних відхилень;

б) збереження потреби у самовдосконаленні впродовж всього життя: спочатку в сім’ї, потім в освітніх установах;

в) передбачає комплексне використання всіх органів чуття і активізацію функцій, які підлягають зберіганню, в процесі навчання та виховання;

г) спрямування педагогічних впливів не тільки на послаблення, подолання недоліків, але й на корекцію та активний розвиток пізнавальної діяльності, психофізичних і координаційних здібностей. (сумнів)

14. Методи, які використовуються в дефектології:

а) соціометрія;

б) експеримент;

в) математичні методи;

г) усі відповіді вірні.

15. Аномальний розвиток-це:

а) процес, в ході якого спостерігаються відхилення у фізичному або психічному розвитку організму;

б) розвиток індивіду на відміну від розвитку виду;

в) розвиток, в ході якого спостерігаються різні форми порушень онтогенезу;

г) усі відповіді вірні.

16. Інвалідом вважається:

а) особа, яка нездатна частково або повністю виконувати певні дії, втратила працездатність остаточно чи на тривалий час;

б) особа, яка отримала певні травматичні ушкодження, які призводять до обмеження її життєдіяльності та потреби в соціальному захисті;

в) особа зі стійким порушенням функцій організму, які є наслідком певних захворювань;

г) усі відповіді вірні. (сумнів)

17. З точки зору ВООЗ процес інвалідизації має вигляд послідовного ланцюга (правильно розташуйте):

а) 3 порушення функцій;

б) 2 хвороба;

в) 1 фізичні та інші дефекти;

г) 4 інвалідність.

18. Порушення функцій - це:

а) порушення діяльності дихальної системи;

б) втрата чи патологія психологічної, фізіологічної чи анатомічної структури або функції;

в) форма інвалідності;

г) усі відповіді вірні.

19. Дефект-це:

а) фізичний чи психічний недолік, який порушує хід нормального розвитку;

б) обмеження або відсутність здібностей здійснювати діяльність у такій формі чи обсязі, які прийнято вважати нормальними для людини;

в) втрата чи патологія психологічної структури або функції;

г) усі відповіді вірні.

20. До уроджених порушень в розвитку відносяться:

а) відхилення, які викликані пологовими та післяпологовими ураженнями організму дитини;

б) спадкові генетичні ураження;

в) різні травматичні ушкодження;

г) усі відповіді вірні.

21. Провідне місце в групі набутих порушень займають:

а) гідроцефалія;

б) асфіксія й внутрішньочерепна родова травма;

в) генетичні ураження;

г) менінгіт.

22. Кількість категорій дітей із відхиленнями в розвитку, які виділяють:

23. Найбільш придатною для практичної діяльності є класифікація порушень у розвитку, яка запропонована:

а) Т.А. Власовою, М.С. Певзнер;

б) В.В. Лебединським;

в) В.А. Лапшиним і Б.П. Пузановим;

г) О.Н.Усановою.

24. До групи дітей із сенсорними порушеннями відносяться:

а) особи з порушеннями мовлення;

б) особи з порушеннями слуху;

в) особи з порушеннями інтелектуального розвитку;

г) особи з порушеннями поведінки.

25. Розумова відсталість виражається:

а) в 5 формах;

б) в 3 формах;

в) в 2 формах;

г) в 4 формах.

26. Дітей із затримкою психічного розвитку диференціюють на:

а) 2 категорії;

б) 4 категорії;

в) 3 категорії;

г) 5 категорій.

27. До вторинних відхилень, які виникають внаслідок порушення слухової функції відносять:

а) рухові;

б) психічні;

в) мовленнєві;

г) порушення функцій вестибулярного апарату.

28. До біологічних чинників, які визначають можливості розвитку дітей із порушеннями психофізичного розвитку не відносяться:

а) характер дефекту;

б) спеціально організоване навчання й виховання;

в) вираженість дефекту;

г) стан здоров’я дитини.

29. Закономірності, які загальні для всіх типів аномального розвитку:

а) труднощі словесного опосередкування;

б) уповільнення процесу формування понять;

в) зниження здібності до прийому, переробки, збереженню й використанню інформації;

г) усі відповіді вірні.

30. Виділяють наступну кількість аспектів диференціальної діагностики у зв’язку із різними варіантами рухових порушень:

31. У дітей із ДЦП рухові порушення виступають як:

а) ведучі в структурі складного дефекту;

б) основний дефект;

в) вторинні по відношенню до основного дефекту;

г) складова частина провідного дефекту й визначаються тими ж механізмами, що й основний дефект.

32. Серед дітей із розладами слуху не виділяють:

а) глухих;

б) дуже глухих;

в) слабочуючих;

г) пізооглухпих

33. До категорії глухих відносять:

а) дітей, які втратили слух після того, як мовлення в них вже сформувалося;

б) дітей із частковою недостатністю слуху, що призводить до порушення мовленнєвого розвитку;

в) дітей, слух у яких пошкоджений так, що вони самостійно не можуть використати його для розвитку мовлення;

г) усі відповіді вірні.

34. Дактильна форма мовлення - це:

а) засіб передачі інформації за допомогою міміки та жестів;

б) форма усного мовлення;

в) засіб передачі інформації за допомогою звукопідсилюючої апаратури;

г) ручна азбука.

35. Згідно класифікації Л.В. Неймана, втрата слуху в мовному діапазоні частот поділяється на:

а) 7 ступенів;

б) 4 ступеня;

в) 2 ступеня;

г) 5 ступенів.

36. Межа між туговухістю та глухотою полягає на рівні:

а) 70 дБ; '

б) 90 дБ;

в) 80 дБ;

г) 100 дБ.

37. Усі порушення слуху поділяють на:

а) кондуктивні;

б) нейросенсорні;

в) змішані;

г) усі відповіді вірні.

38. Туговухість виникає:

а) при одночасному ураженні відділів, які проводять й сприймають звуки;

б) при ураженні звукопровідного відділу;

в) при ураженні апарату, який сприймає звуки;

г) усі відповіді вірні.

39. Серед причин, які викликають набуті недоліки слуху, основне місце займають:

а) тривалий вплив дуже сильного шуму та вібрацій;

б) різноманітні травми голови;

в) інфекційні захворювання;

г) невірний внутрішньоутробний розвиток слухового органу.

40. До особливостей психічного розвитку дітей із порушеннями слуху відносять:

а) повільність розвитку пізнавальної сфери;

б) порушення діяльності опорно-рухового апарату;

в) порушення функцій вестибулярного апарату;

г) усі відповіді вірні.

41. До захворювань середнього вуха відносять:

а) неврит слухового нерву;

б) атрезію зовнішнього слухового проходу;

в) отит;

г) лабіринтит.

42. Зоровий аналізатор забезпечує виконання функцій:

а) центрального зору;

б) бінокулярного зору;

в) відчуття світла;

г) усі відповіді вірні.

43. Периферійний зір призначений для:

а) сприйняття кольорів та об’єктів малих розмірів;

б) сприйняття навколишнього фону та крупних об’єктів;

в) просторового сприйняття, об’єму та рельєфу предметів, бачення двома очима;

г) сприйняття й розрізнення різноманіття кольорів у навколишньому світі.

44. До ступенів втрати зору, які розрізняють, не входить:

а) абсолютна сліпота;

б) глибока сліпота;

в) тотальна сліпота;

г) практична сліпота.

45. До категорії сліпих відносять дітей:

а) у яких повністю відсутні зорові відчуття;

б) збережені відчуття світла;

в) збережений залишковий зір;

г) усі відповіді вірні.

46. До категорії слабозорих відносять дітей з гостротою зору:

а) від 0,01 Одо 0,2 й;

б) від 0,05 й до 0,4 О;

в) від 0,03 О до 0,8 й;

г) від 0,08 О до 0,5 й.

47. До особливості психічного розвитку дітей із порушенням зору не відносять:

а) особливості уваги;

б) особливості пам’яті;

в) особливості розвитку мовлення;

г) особливості сприйняття.

48. До аномалій розвитку зору спадкового походження відноситься:

а) менінгоенцефапіт;

б) глаукома;

в) мікрофтальм;

г) усі відповіді вірні.

49. Найбільш розповсюдженою формою уродженої зміни органу зору є:

а) астигматизм;

б) мікрофтальм;

в) глаукома;

г) катаракта.

50. Основні причини дитячої сліпоти визначаються:

а) рівнем соціально-економічного розвитку країни;;

б) планами терапевтичних заходів;

в) можливостями профілактичних та лікувальних засобів;

г) усі відповіді вірні.

51. Під розумовою відсталістю розуміють:

а) стійке відхилення в свідомості та поведінці дітей, яке обумовлене негативним впливом середовища й недоліками виховання;

б) прояв незрілості психічних і психомоторних функцій в результаті сповільненого дозрівання морфофункціональних систем мозку під впливом різних несприятливих чинників;

в) стійке, явно виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи;

г) усі відповіді вірні

52. Серед клінічних форм розумової відсталості виділяють:

а) 2 форми

б) 4 форми;

в) 5 форм;

г) 3 форми.

53. Найпоширеніша форма розумової відсталості:

а) деменція;

б) синдром Дауна;

в) олігофренія;

г) епілепсія.

54. За клінічними проявами всі випадки розумової відсталості поділяються на:

а) неускладнені;

б) ускладнені;

в) атипові;

г) усі відповіді вірні.

55. Серед ступенів зниження інтелекту виділяють:

а) 2 ступеня;

б) 5 ступенів;

в) 4 ступеня;

г) 3 ступеня.

56. Серед ступенів зниження інтелекту не виділяють:

а) легкий;

б) складний;

в) помірний;

г) глибокий.

57. За міжнародною класифікацією психічних та поведінкових розладів розумова відсталість позначається:

а) Р 90 - Р 99;

б) Р60 - Р65;

в) Р 70 - Р 79;

г) Р 50 - Р 53.

58. За класифікацією розумової відсталості, яка запропонована М.С. Певзнер, за глибиною дефекту розумову відсталість при олігофренії поділяють на:

а) 3 різновиди;

б) 2 різновиди;

в) 5 різновидів;

г) 4 різновиди.

59. Серед різновидів олігофренії імбецильність характеризується як:

а) найглибший, крайній ступінь інтелектуальної нерозвиненості, вродженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства (Ю < 19);

б) значно менш глибокий ступінь розумової відсталості (Ю- 50-70);

в) середній ступень слабоумства, розумової відсталості (Ю-20-49);

г) форма набутого слабоумства (після 3-х років), недостатність пізнавальних функцій.

60. Відповідно до міжнародної класифікації хвороб ступінь дебільності характеризується як.

а) глибокий;

б) легкий;

в) важкий;

г) помірний.

61. До особливостей психічного розвитку дітей із порушенням інтелектуального розвитку не відносять:

а) стійке порушення пізнавальної діяльності;

б) порушення емоційної сфери;

в) порушення рухової діяльності;

г) сповільнений темп та обсяг сприйняття.

62. Серед варіантів розумової відсталості за класифікацією, в основу якої покладено клініко-патогенетичний підхід виділяють:

а) основна (неускпаднена) форма олігофренії;

б) олігофренія з вираженими нейродинамічними порушенями;

в) олігофренія, яка ускладнена психопатоподібними формами поведінки;

г) усі відповіді вірні..

63. Деменція це:

а) форма психічної недорозвиненості, що виникла внаслідок ураження центральної нервової системи в пренатальний, натапьний або постнатальний періоди;

б) стійке відхилення в свідомості та поведінці дітей, яке обумовлене негативним впливом середовища й недоліками виховання;

в) форма набутого слабоумства (після 3-х років), недостатність пізнавальних функцій;

г) усі відповіді вірні.

64. Для того, щоб діагностувати у дитини (підлітка, дорослого) розумову відсталість, необхідно спостерігати в ході його психофізичного розвитку не тільки інтелектуальне відставання, але й:

а) труднощі соціального пристосування;

б) розлади мовлення;

в) порушення функцій вестибулярного апарату;

г) порушення поведінки.

65. До категорії дітей з труднощами в навчанні не відносять:

а) дітей із вираженою розумовою відсталістю;

б) дітей із грубими порушеннями мовлення; (сумнів)

в) дітей із вираженими порушеннями слуху;

г) усі відповіді вірні.

66. Відповідно до соціально-педагогічного підходу до класифікації дітей із труднощами в навчанні основним критерієм для віднесення дитини до „групи ризику” є:

а) недостатньо розвинена мовленнєва діяльність;

б) недостатня готовність до початку шкільного навчання;

в) стійке порушення пізнавальної діяльності;

г) ряд особливостей емоційної сфери.

67. Затримка психічного розвитку це:

а) стійке відхилення в свідомості та поведінці дітей, яке обумовлене негативним впливом середовища й недоліками виховання;

б) прояв незрілості психічних і психомоторних функцій в результаті сповільненого дозрівання морфофункціональних систем мозку під впливом різних несприятливих чинників;

в) стійке, явно виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи;

г) усі відповіді вірні. (сумнів)

68. Затримка психічного розвитку може бути викликана:

а) соматичними захворюваннями;

б) органічними ураженнями ЦНС;

в) дефектами конституції дитини;

г) усі відповіді вірні

69. У вітчизняній корекційній педагогіці „затримка психічного розвитку” є поняттям:

а) соціальним;

б) реабілітаційним;

в) клініко-фізіологічним;

г) психолого-педагогічним.

70. В клінічній систематиці дітей із ЗПР за К.С. Лебединською виділяють:

а) 3 варіанта ЗПР;

б) 4 варіанта ЗПР;

в) 2 варіанта ЗПР;

г) 5 варіантів ЗПР

71. ЗПР конституційного походження обумовлена:

а) хронічними захворюваннями (інфекціями та алергічними станами), вродженими або набутими соматичними захворюваннями;

б) несприятливими умовами виховання, які перешкоджають правильному формуванню особистості дитини;

в) вроджено-конституційною етіологією (наявність сімейних випадків), а також внутрішньоутробними або обмінно-трофічними розладами перших років життя;

г) патологією вагітності, недоношеністю, асфіксією й травмами при пологах, післяпологовими нейроінфекціями.