91 Засоби захисту від ураження електричним струмом.

Для забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби як: захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, мала напруга, захисне відімкнення, ізоляція провідників із струмом, огороджувальні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки, засоби захисту та запобіжні пристрої.

Захисне заземлення (рис . 3 . 50) це - навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів .

Захисне відімкнення - захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом . Така небезпека може виникнути під час замикання фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмоведучої частини, що знаходиться під струмом

Для захисту від дотику до частин, що знаходяться під напругою, використовується ізоляція  Блокування застосовується в електроустановках напругою вище 220 В, в яких часто ведуться роботи на струмоведучих частинах, що огороджуються Блокування забезпечує зняття напруги із струмоведучої частини і електроустановки під час проникнення до них без зняття напруги

Часто використовується звукова та світлова сигналізація, надписи, плакати та інші засоби інформації, що попереджують про небезпеку

За призначенням електрозахисні засоби поділяються на ізолюючі (діалектричні рукавиці, боти, калоші, килимки, ізольовані підставки, інструмент з ізолюючими ручками, ізолюючі штанги, кліщі тощо), огороджувальні (переносні огородження, заземлення тощо) та запобіжні (пояси, захисні окуляри, каски, спеціальні рукавиці) Засоби індивідуального електрозахисту є захисні костюми, взуття і рукавиці.

92.основи охорони праціОхорона праці-це система правових, організаційно-технічних, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних засобів, спрямованих на збереження здоров2я і працездатності людини в процесі праці. Головною метою охорони праці створення на кожному робочому безпечних умов праці і умов умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини.

93. Інструкції з охорони праці на робочих місцях. Інструкція з охорони праці — це нормативний документ, яким встановлені вимоги з охорони праці до виконуваної роботи в конкретних виробничих умовах.

Інструкції бувають типовими (для галузі) і робочими для працівників певного підприємства, які мають бути досконало вивчені.

Невиконання працівником вимог інструкції, розцінюється як порушення трудової і технологічної дисципліни.Розробляють інструкції керівники структурних підрозділів за наказом або розпорядженням керівника підприємства.Загальне керівництво розробкою інструкцій покладається на головних спеціалістів і службу охорони праці, яка надає методичну допомогу і забезпечує типовими інструкціями. .При розробці інструкцій детально вивчаються особливості технологічного процесу (роботи), виявляються небезпечні і шкідливі виробничі чинники й умови, їх можливу дію на організм людини. Встановлюється відповідність існуючого обладнання, інструменту, вимогам охорони праці, аналізуються причини травматизму та виникнення небезпечних ситуацій і т. ін.Кожна інструкція повинна мати чітку назву й номер.Текст інструкції має складатися з таких розділів, які позначаються у тексті арабськими цифрами:

1. Загальні положення.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

3. Вимоги безпеки під час роботи.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Розділ "Загальні положення" містить відомості про сферу застосування інструкції, коротку характеристику технологічного процесу та обладнання, умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи, вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів, особливості їх впливу на працівника, перелік видів засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам.У розділі "Вимоги безпеки перед початком роботи" визначають порядок підготовки до роботи робочого місця та обладнання, технічних засобів захисту, перевірку роботи усіх технічних засобів захисту, пристроїв блокування, огороджень, запобіжників, сигналізації, заземлення електричних установок, вентиляції, освітлення, надходження предметів праці (сировинного матеріалу), виробів, безпечне використання транспортних засобів, тари, вантажопідйомних механізмів та різних технічних пристроїв, заходи безпечного утримання робочого місця, запобігання аварійним ситуаціям, використання захисних засобів і т. ін.Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" має містити відомості щодо безпечної організації праці, правила використання технологічного обладнання, безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками), з готовою продукцією та відходами виробництва, можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи і способи їх усунення, умови, за яких роботу треба припинити, вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки, порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.У розділі "Вимоги безпеки після закінчення роботи" перелічують порядок безпечного вимикання, зупинки, очищення машин, прибирання робочого місця, задачі на зберігання інструменту та інших засобів, порядок здачі робочого місця, правила додержання вимог особистої безпеки і порядок інформування керівника робіт при виявлені недоліки у роботі машин, механізмів.У розділі "Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" розглядають дії працівників при виникненні небезпечних ситуацій і аварій, надання необхідної допомоги потерпілим, порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації.

94.Колективний захист від шкідливих виробничих факторів. До засобів колективного захисту належать: технічні засоби безпеки, призначені для захисту людей від дії механічних факторів (огороджувальні, гальмівні та блокувальні при- строї, пристрої дистанційного керування, автоматичного контролю і си- гналізації; запобіжні засоби та знаки безпеки);засоби нормалізації повітряного середовища приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціювання, опалення тощо);засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади і т.д.);засоби захисту від іонізуючих, ультрафіолетових, інфрачерво- них, електромагнітних лазерних та інших випромінювань (огородження, герметизація, автоматичний контроль і т. д.);засоби захисту від шуму і вібрації (звукоізоляція, віброізоляція, огородження тощо);засоби захисту від враження електричним струмом (захисне заземлення, занулення тощо).

95. Перша допомога при зупинці серця.Негайно приступити до зовнішнього масажу серця в поєднанні зі штучним диханням. Інакше через 5-6 хвилин припиниться кровопостачання мозку і реанімаційні заходи будуть неефективні.

1. Хворого покласти на спину на тверду поверхню. Під шию покласти валик з одягу, голова хворого повинна бути закинута.

2. Якщо потрібно - очистіть ротову порожнину за допомогою пальця, обгорненого носовою хусткою.

3. Покладіть долоні рук один на одного, перпендикулярно. Руки тримайте прямо. Підстава долоні має розташовуватися на кінці грудини.

4. Натискання на грудну клітку проводиться досить сильне (іноді всією масою тіла) - щоб грудина зсувалася до хребта на 5-6 - см.

5. Тиснути на область серця потрібно ритмічно, сильно, але акуратно. Частота натисків 50-60 разів на хвилину. Не тисніть на грудну клітку занадто сильно і різко - це може призвести до травм.

УВАГА!

Якщо допомогу надає одна людина, то на 10 натискань на грудну клітку проводиться одне вдування повітря в рот хворого. Ніс при цьому потерпілому затискають.

Якщо допомогу надають двоє людей (один виконує штучне дихання, другий проводить зовнішній масаж серця). На кожні 5 натискань на грудну клітку виробляють одне вдування повітря, затиснувши хворому ніс.

Постійно контролюйте стан хворого. Якщо шкіра і слизові оболонки порожевіли, з'явилася реакція на світло, відновилося або покращився власне дихання, з'явився пульс на сонній артерії - реанімаційні заходи надали потрібний ефект.

Продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття " Швидкої допомоги ".

96 законодавчі акти україни в яких закріплена турбота держави про охорону праці.Законодавчими актами, що визначають основні положення з питань охорони праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці, належать: Конституція України, Закони України "Про охорону праці", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є нормативно-правові акти з охорони праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачівта інші нормативно-правові акти, якими регламентуються загальнообов'язкові правила (норми).

ВОсновному Законі України - Конституції питанням охорони праці присвячено статті 43, 45 та 46.

У ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом"; "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

"Кожен, хто працює, має право на відпочинок" (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України наголошено на тому, що "громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом".

Основним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

97. Первинний інструктаж з охорони праці. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.

Первинний інструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2 - 15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.