Класифікація основних засобів

Групи основних засобів	Мінімально допустимий строк корисного використання
Земельні ділянки	-
Капітальні витрати на поліпшення земель не пов’язані з будівництвом	15 років
Будівлі:	20 років
а) споруди;	15 років
б) передавальні пристрої	10 років
Машини та обладнання	5 років
з них електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації,пов’язаний з ними засоби зчитування або друку інформації, Комп’ютерні прилади, інші інформаційні системи, комунікатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до комунікаційних джерел, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2,5 тис. грн.	2 роки
Транспортні засоби	5 роки
Інструменти, прилади, інвентар	4 роки
Тварини	6 роки
Багаторічні насадження	10 років
Інші основні засоби	12 років
Бібліотечні фонди	-
Малоцінні необоротні матеріальні активи	-
Тимчасові споруди	5 років
Природні ресурси
Інвентарна тара	6 років
Предмети прокату	5 років
Довгострокові біологічні активи	7 років

Амортизація - економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію (виконану роботу) з подальшим на­громадженням коштів для відтворення основних засобів. Аморти­зація є грошовим виразом фізичного та морального зношення ос­новних засобів і здійснюється з метою повної їх заміни при вибутті, що є головним призначенням амортизаційних відрахувань. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних за­собів, часу їх використання, витрат на капітальні ремонти та мо­дернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних засобів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції (робіт, послуг) і відшкодо­вується при її реалізації.

Амортизація основних засобів проводиться до досягнення залишкової вартості або ліквідаційної вартості.

Нараховуються із застосуванням таких методів :

- прямолінійно – за ним річна сума амортизації визначається діленням вартості на строк корисного використання.

- зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкту на початок звітного року або первісної вартості та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеню кількості років корисного використання з результату відділення ліквідаційної вартості об’єкту на його первісну.

- прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації, як добуток залишкової або первісної вартості та річної нормальної амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання і подвоюються. Цей метод використовується лише для основних засобів, які входять в четверту групу і в п’яту.

- кумулятивний – річна сума амортизації визначається, як добуток вартості, що амортизується і кумулятивним коефіцієнтом. Коєфіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця строку корисного використання на суму числа років його корисного використання.

- виробничий – місячна сума амортизації визначається , як добуток фактичного обсягу продукції за місяць та виробничої ставки амортизації. Ця виробнича ставка визначається діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції, яке підприємство очікує виконати.

На основні засоби 1 і 13 груп амортизація не нараховується.

Суми амортизації відрахувань не підлягають вилученню до бюджету і не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків і зборів.

Норми амортизації для свердловин, які використовуються для розробки нафтових і газових родовищ встановлюються у відсотках до їх первісної вартості залежно від терміну експлуатації у таких розмірах:

1 рік - 10%, 2 рік - 18%, 3 рік - 14%, 4 рік - 12%, 5 рік - 9%, 6 рік - 7%, 8 рік - 7%, 9 рік - 7%, 10 рік - 6%, 11 рік - 3%.

Поряд з основними засобами для роботи підприємства важли­ве значення має наявність оптимальної кількості оборотних засобів.

Оборотні засоби - це фінансові ресурси, авансовані в активи, не­обхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції, які споживаються протягом одного року або операційного циклу. Операційний цикл - проміжок часу між прид­банням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Оборотні засоби мають матеріально-речовинний і грошовий ви­рази.

В матеріально-речовинному виразі оборотні засоби є грошовими коштами, авансованими в запаси, частина з яких є предметами праці - речами, на які спрямовується людська праця, тобто все, що обробляється, перетворюється під впливом процесу праці (мате­ріали, сировина тощо) на продукти праці. Предмети праці беруть участь в одному виробничому циклі, повністю в ньому спожива­ються і відразу переносять свою вартість на продукт праці, тому потребують безперервного відтворення у натуральній формі.

У грошовому виразі оборотні засоби є коштами в касі, на поточ­ному рахунку та розрахунках підприємства з покупцями, поста­чальниками, працівниками, за претензіями, кредитами банків тощо. Запаси забезпечують безперервність виробничого процесу, а кош­ти та розрахунки - реалізацію виробленої продукції на ринку і от­римання грошових засобів, що гарантують отримання прибутку підприємством.

Оборотні засоби поділяють на три основні групи: 1) запаси; 2) витрати майбутніх періодів; 3)кошти та розрахунки.

Запаси - це активи, які утримуються для подальшого застосу­вання і споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси складаються переважно з матеріальних ресурсів і їх под­іляють на: виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані пред­мети, незавершене виробництво, молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі, готову продукцію, товари.

Виробничі запаси, як правило, становлять найбільшу частину оборотних засобів, до яких відносять запаси: сировини, матеріалів, вибухових речовин, електротехнічних та радіотехнічних виробів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, тари та інших матеріалів. Вони призначені для виробництва продукції, виконання геолого­розвідувальних робіт, надання послуг, обслуговування виробниц­тва й адміністративних потреб.

Малоцінні та швидкозношувані предмети - предмети, що вико­ристовуються не більше одного року або нормального операцій­ного циклу, якщо він більший ніж один рік. Це господарський інвен­тар, інструменти та пристосування, технологічне оснащення, ка­ротажний кабель, спеціалізований (формений) одяг та взуття тощо.

Незавершене виробництво - продукція у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів, незакінчених тех­нологічних процесів, а також вироби, що не укомплектовані та не пройшли випробувань і технологічного приймання. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують геологорозвіду­вальні роботи та надають послуги, складається з витрат на вико­нання геологічних завдань, незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

Молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі є, по суті, неза­вершеним виробництвом для сільськогосподарських підприємств. Сюди відносяться молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що виб­ракувала з основного стада, худоба, що прийнята від населення для реалізації, тощо.

Готова продукція - продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним харак­теристикам, передбачених договором або іншими нормативно-правовими документами. На геологорозвідувальних підприємствах вона буває, в основному, в підсобно допоміжних підрозділах і скла­дає незначну величину.

Товари - матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утри­муються підприємством з метою подальшого продажу. Ця група запасів характерна і найбільш важлива для торговельних підприємств.

Витрати майбутніх періодів - грошові витрати, що мали місце протягом поточного періоду, але належать до наступних звітних періодів. До них належать витрати: пов'язані з підготовчими робо­тами до проведення геологорозвідувальних робіт на нових пло­щах; роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням но­вих методів проведення геологорозвідувальних робіт, нових тех­нологій та агрегатів; проектування, організований набір робочої сили, сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового по­ліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідникові ви­дання. По суті, витрати майбутніх періодів є різновидом незавер­шеного виробництва.

Кошти та розрахунки - частина оборотних засобів, які функціо­нують у сфері купівлі-продажу і обслуговують процес руху готової продукції.

Кошти та розрахунки складаються, в основному, з грошових ресурсів і поділяються на: грошові кошти, дебіторську заборго­ваність, векселі одержані, поточні фінансові інвестиції та витрати майбутніх періодів.

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та де­позити до запитання.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб на певну дату, які внаслідок минулих подій забор­гували геологорозвідувальному підприємству суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Векселі одержані - сума заборгованості юридичних та фізич­них осіб за виконані геологорозвідувальні роботи, відвантажену продукцію, надані послуги, які забезпечені векселями.

Поточні фінансові інвестиції - це фінансові вкладення підприє­мства з метою збільшення прибутку в цінні папери, статутний кап­італ, депозити, паї тощо на строк, що не перевищує один рік.