1.2. Нормативно-правове забезпечення обліку фінансових послуг.
Ринок фінансових послуг має потребу в постійному контролі з боку спеціальних державних органів. У кожній країні існує система правових актів, які регламентують різні аспекти діяльності фінансових установ.
В Україні методика ведення бухгалтерського обліку для всіх суб’єктів господарювання, у т.ч. і для фінансових установ, визначається на законодавчому рівні.
Так, згідно Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа зобов’язана вести облік своїх операцій і надавати звітність відповідно до вимог законів і нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг.
Нормативно-правове забезпечення обліку фінансових послуг можна представити трьома умовними рівнями:
І рівень – нормативно-правові документи, що мають найвищу юридичну силу – Закони, прийняті Верховною Радою України: Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV, Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №966-ХІV, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. №3480-IV, для страхових компаній Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. №85/96-ВР, для інститутів спільного інвестування Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» №2299-III від 15.03.2001 р., для кредитних спілок Закон України «Про кредитні спілки» №2908-III від 20.12.2001 р. і т.д.
ІІ рівень – інструкції, накази міністерств та відомств:
2.1. Міністерства фінансів України. Воно розробляє Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать Міжнародним стандартам фінансової звітності. Станом на 01.01.2013 року Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України розроблені і мають юридичну чинність 34 стандарти, однак дія окремих з них на фінансову діяльність не поширюється (наприклад, П(С)БО 15 «Дохід» для страхових компаній).
Варто підкреслити, що небанківські фінансові установи ведуть облік за допомогою Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291. Спеціального плану рахунків, як у банків, для них не розроблено.
2.2. уповноваженого органа з регулювання ринку фінансових послуг – Національної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України (Нацкомфінпослуг). до 07.07.2011 року цей орган називався Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України (Держфінпослуг). Організація, повноваження й порядок діяльності Національної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України визначені в розділі V Закону №2664-ІІІ. Вона розробляє та затверджує нормативні документи, що визначають методику ведення обліку окремими фінансовими установами з урахуванням особливостей їх діяльності, наприклад, Методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку ломбардами, затверджені Розпорядженням від 07.05.2004 р. №531 (для ломбардів), Методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку кредитною спілкою та об’єднаною кредитною спілкою, затверджені Розпорядженням від 18.12.03 р. №171 (для кредитних спілок та їх об’єднань), Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій недержавних пенсійних фондів, затверджені Розпорядженням від 09.12.2004 р. №2968 (для недержавних пенсійних фондів), Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій фінансових установ, що надають послуги факторингу, затверджені розпорядженням від 29.10.2009 р. №787 тощо.
2.3. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (до 23.11.2011 року цей орган називався Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку). Прикладами нормативних документів, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку є Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.07.2005 р. №362, Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затверджені рішенням від 02.07.2002 р. №201, Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затверджені рішенням від 11.01.2002 р. №12.
2.4. Національного банку України (НБУ), який регулює грошовий обіг в країні. Прикладами документів НБУ є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ №22 від 24.01.04 р., та Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ №637 від 15.12.04 р.
2.5.Української асоціації інвестиційного бізнесу, що визначає особливості бухгалтерського обліку діяльності інститутів спільного інвестування, що є її членами. Так, Радою Української асоціації інвестиційного бізнесу розроблені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій інститутів спільного інвестування, затверджені її Рішенням від 18.01.2008 р.
2.6. інших міністерств та відомств.
ІІІ рівень – внутрішні регламенти установи: накази «Про організацію бухгалтерського обліку», «Про облікову політику» тощо.
Фінансові установи, що надають фінансові послуги, зобов’язані подавати свою звітність уповноваженому органу з регулювання ринку фінансових послуг – Нацкомфінпослуг. Строки та склад надання звітності регламентовані Розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 р. №27 «Порядок надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу». Так, за п. 2 цього нормативного документа фінансові компанії – управителі зобов’язані надавати звітність за місяць, квартал, рік, фінансові компанії та довірчі товариства – тільки квартальну та річну, лізингодавці – квартальну.
Місячна звітність повинна надаватися до 15-го числа місяця включно, наступного за звітним; квартальна – до 25-го числа місяця включно, наступного за звітним кварталом; річна – протягом кварталу після закінчення року, але не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.
Для перевірки реальності даних річна звітність фінансових установ підлягає обов’язковому зовнішньому аудиту.
Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводитися аудиторськими фірмами або аудиторами, які:
мають відповідний сертифікат аудитора;
не мають взаємовідносин щодо права власності з фінансовою установою, діяльність якої перевіряється, не мають заборгованості перед цією установою або іншого конфлікту інтересів;
внесені до відповідних реєстрів, що ведуться державними органами, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Порядок ведення реєстру визначається відповідним державним органом, який здійснює регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.
Аудиторський висновок обов’язково подається в Нацкомфінпослуг разом із річною звітністю фінансової установи.
Практична частина