1. Проектування і складання карт.

Географічні карти одержують двома методами: безпосередньо польовими зйомками і обробітком їх матеріалів; в лабораторних або кабінетних умовах в результаті обробітку різноманітних джерел, які можуть включати матеріали попередніх астрономо-геодезичних, зйомочних, картографічних, географічних, економіко -статистичних та інших спеціальних робіт.

В лабораторному створенні оригіналу карт, тобто перших екземплярів, розділяють два етапи - проектування карти і складання її оригіналу. Проектування карти включає в себе розробку документації, необхідної для організації і виконання всіх робіт по виготовленню оригіналу карти і коли це необхідно по її розмноженню. Складання карти має мету графічної побудови оригіналу карти.

Основним результатом проектування є програма карти – документ встановлюючий призначення, вид і тип карти, її математичну основу, зміст, принципи генералізації, способи зображення і систему графічних символів, джерела і порядок їх використання, а також технологію виготовлення карти. Програма доповнена технічними і економічними розрахунками, кошторисами і т. п., створює проект карти.

Повний цикл робіт по створенню карти від її задумки до виходу із друку включає ще один етап – видавництво карти, тобто її виготовлення і розмноження, який створює дві стадії – виготовлення форм і друкування карт.

2. Розробка програми карти. Її зміст.

Проектування карти починається з завдання на її розробку, в якому вказується: назва карти, масштаб і призначення карти.

Серед інших факторів, які враховуються при розробці програми, найбільш істотні регіональні особливості картографованих явищ і забезпеченість проектованої карти джерелами. В процесі ознайомлення з районом картографування виявляються типові риси і характерні особливості вивчаємих явищ – закономірності їх розміщення, взаємозв’язки, тенденції розвитку – все те, що повинно знайти відображення на проектованій карті в відповідності з її призначенням, темою і масштабом.

При наявності і високій якості картографічних джерел відкривається можливість до створення карти, найкраще відповідаючій поставленій меті.

Для будь-яких джерел, в тому числі для всіх некартографічних, обов’язкова їх просторова локалізація (прив’язка), без чого вони втрачають цінність. Місцеположення об’єктів до яких відносяться дані некартографічних джерел, фіксуються на картах – джерелах або визначаються координатами.

Аналіз призначення карти, попереднє знайомлення з джерелами і специфікою регіону, а також досвід аналогічних карт дозволяє скласти попередню програму-нарис її основних положень. Керуючись цим документом, організовують і проводять збір, систематизацію і оцінку джерел, а також цілеспрямоване географічне вивчення картографованих явищ, після чого складають детальну програму карти.

У вступному розділі програми, який визначає завдання на розробку карти, вказується її призначення і користувачі, істину задач, для рішення яких призначається карта, і умови користування нею.

В особливому розділі обгрунтовуються масштаб і проекція, яка вибирається для карти, визначаються межі картографованої території, встановлюється компоновка карти і в випадку багатолистої карти, розграфка її листів.

Найбільш важливий розділ програми, визначаючий зміст карти: перелік елементів змісту; їх класифікації, характеристики і показники; способи зображення і системи графічних символів; межі норми і цензи генералізації, а також їх географічне районування.

Програму завершує технологічний розділ, що визначає порядок виготовлення оригіналу карти і технологію підготовки карти до видання.