2.Загальні принципи картографування земельних ресурсів області.

Загальні принципи картографування земельних ресурсів - це певні вимоги, якими необхідно керуватися при проектуванні та складанні карт земельних ресурсів. Вони визначаються основними положеннями діалектичного методу пізнання та досвідом багатоцільового комплекс­ного картографування.

• Наукова об’єктивність розглядання, пояснення і відображення земельних ресурсів - базовий принцип, який вимагає при картографу­ванні земельних ресурсів виходити з нього самого, із притаманних йому властивостей і законів, не привносити до нього нічого від себе. Цей принцип с визначальним по відношенню до всіх інших принципів, бо у загальному вигляді містить їх у своєму змісті. Об'єктивність при аналізі та картографуванні земельних ресурсів досягається передусім кон­кретністю розглядання і відображення предмета картографування з урахуванням його регіональних особливостей, специфічних властиво­стей і відносин.

• Принцип активності пізнання предмета картографування шляхом створення різноманітних моделей (графічних, математичних та ін.), які адекватно відтворюють його сутність, внутрішні та зовнішні зв'язки, необхідні показники і характеристики картографованих явищ. При цьому потрібно, щоб створені моделі земельних ресурсів відображали реальні властивості та зв'язки, конкретні регіональні особливості картографованої адміністративної області.

• Принцип всебічності передбачає, що земельні ресурси області не просто існують самі по собі, а співіснують з іншими природними ресурсами та суспільними явищами, взаємодіють з ними і в процесі цієї взаємодії виявляються відповідні властивості, через які земельні ресурси розкривають свою сутність, внутрішню природу, відображення яких на картах є одним із основних вимог об'єктивного картографуван­ня. Але при цьому потрібно пам'ятати, що вимога відображення у процесі картографування всіх сторін (властивостей) земельних ресурсів не може бути реалізована повністю, бо предмет картографування має безліч сторін, властивостей і зв'язків. Задача картографа полягає у виявленні із різноманітних якостей, які властиві земельним ресурсам області, сукупності необхідних властивостей і зв'язків, які найбільш повно розкривають сутність предмета картографування.

• Принцип системності передбачає:

• по-перше, виявлення при вивченні предмета картографування найбільш характерних показників і взаємозв'язків у складі і структурі земельних ресурсів області;

• по-друге, цілісність картографічного твору (серії карт, атласу тощо), яка виз­начається його повнотою і внутрішньою єдністю як у змісті карт, так і в методах та засобах картографічного зображення. Одним із шляхів реа­лізації цього принципу е графічне моделювання земельних ресурсів з метою їх пізнання і картографування, про що докладніше буде сказано далі.

• Принцип сходження від обструктивного до конкретного передбачає початок дослідження земельних ресурсів як предмета картографування не з конкретного, а з абстрактних понять, які відо­бражають найпростіші загальні або узагальнені сторони у відношенні предмету пізнання. Прикладом пізнання для картографічного моде­лювання оцінки земель, яке здійснюється шляхом сходження від абстрактного до конкретного, є така схема (її фрагмент):

земельні ресурси → грошова оцінка земель → загальна оцінка ріллі → оцінка ріллі за ефективністю вирощування зернових культур → оцінка ріллі за урожайністю озимої пшениці → і т.д.

• Єдність теорії і практики передбачає не тільки обов'язкове залучення найновіших досягнень науки, але і їх зіставлення з практи­кою управління і планування використання земельних ресурсів. Це досягається взаємним погодженням показників і характеристик, які зображуються на картах, з показниками і характеристиками, які вико­ристовуються у практичній діяльності в галузі використання земельних ресурсів області: правильним вибором одиниць картографування, які повинні забезпечити потрібну деталізацію змісту карт, що складаються для спеціалістів відповідних рівней управління і планування.

• Принцип відображення історизму і динаміки явищ передбачає аналіз картографованих явиш у динаміці і зображенні основних тенден­цій в їх розвитку. Традиційний принцип історизму картографування у сучасних суспільних і економічних умовах набув одного із першорядних значень, бо тільки виявивши основні історичні етапи, які досліджу­вані явища пройшли у своєму розвитку, можливо зрозуміти, пояснити і адекватно відобразити на картах притаманні їм властивості і зв'язки, якісні характеристики і кількісні показники. Для цієї мети рекомен­дується використовувати фундаментальне розроблені картографічні прийоми, їх поєднання та сучасні модифікації: а) поміщати карти, скла­дені на різні дати; б) відображати на картах картографовані явища на різні дати; в) розміщувати на картах врізки (діаграми, графіки тощо), які зображують розвиток картографованих явищ за певний період; г) передбачати включення до атласу карт-вкладинок на прозорій основі (пластику), які складені на різні дати та ін.

• Екологічний підхід до дослідження предмета картографування і його наступного зображення на картах є одним із головних методоло­гічних напрямків сучасних наукових досліджень. При цьому екологізація картографування здійснюється не тільки шляхом включення в атлас власне екологічних карт, а й шляхом розробки і застосування нових принципів, форм і методів систематизації тра­диційних показників і характеристик, які зображуються на картах. Тобто, по можливості, на кожній карті необхідно відображати взаємодію земельних ресурсів і суспільства. При цьому. необхідно картографувати і ті екологічні ситуації та моменти, які до останнього часу заборонялось зображувати на картах, що дозволить отримати і відобразити на картах достатньо реальні відомості про екологічний стан земельних ресурсів області, а також відповідно намітити і змоделювати шляхи досягнення гармонійних взаємовідносин суспільства і природи у сфері використання земельних ресурсів.

• Оптимальна уніфікація карт земельних ресурсів, під якою розу­міють установлення типового переліку карт, їх тематики і змісту, шляхом упорядкування всієї багатогранної низки карт земельних ресурсів, які вміщують в обласні комплексні атласи (а також і в інші картографічні твори). Для карт земельних ресурсів кожного типу картографічного твору одного рівня потрібно застосовувати єдині карто­графічні проекції, масштабні ряди, типові географічні основи і т-п., а та­кож здійснювати доцільне погодження за всіма елементами їх змісту між однотипними картографічними творами різних рівнів.

• Практична направленість карт земельних ресурсів, що дося­гається перш за все включенням до комплексного атласу поряд з тради­ційними інвентаризаційними і оціночними картами рекомендаційних і прогнозових, а також методичних рекомендацій по використанню карт земельних ресурсів при вирішенні конкретних наукових і практичних завдань.

• Геоінформаційний підхід до інвентаризації, аналізу, оцінки, прогнозування, управління і картографування земельних ресурсів на базі географічних інформаційних систем (ПС). Сучасна ПС - це апа­ратно-програмний комплекс, який забезпечує збір, обробку, відо­браження і розповсюдження просторових даних, і знань про територію для їх ефективного використання при вирішенні задач, що пов'язані з інвентаризацією, аналізом і управлінням нав­колишнім природним середовищем та територіальною організацією суспільства. Найбільш повно і комплексно геоінформаційний підхід до дослідження земельних ресурсів можливо здійснити тільки у рамках земельної інформаційної системи (ЗІС), яка є найпоширенішою під­системою єдиної ПС території.

Особливістю земельних інформаційних систем, яка дуже важлива при вивченні і картографуванні земельного фонду, є локалізація семан­тичної інформації у ЗІС, як правило, до кадастрового номера земельної ділянки - парцел.

Парцел - це земельна ділянка, яка однозначно визначена з пра­вової точки зору і покриває вивчену (картографовану) територію без розривів і перекрить, що є винятковою властивістю парцелярного ка­дастру, яка успішно використовується у земельних інформаційних системах, створених на базі ГІС-технологій.

Наведені принципи не вичерпують численні рекомендації з проек­тування карт земельних ресурсів для комплексного науково-довідкового атласу адміністративної області. Проте їх комплексне в органічному взаємозв'язку і взаємозалежності застосування забезпечить створення карт на високому науково-методичному рівні, з урахуванням сучасних досягнень науки і практики системного картографування земельних ресурсів.

Література:

Л-3, с.3-7.

Контрольні питання:

1. Зміст картографічного методу.

2. Загальні принципи картографування земельних ресурсів.

3.Принцип активності пізнання картографування земельних ресурсів.

4. Принцип наукової об’єктивності картографування земельних ресурсів.

5. Принцип системності картографування земельних ресурсів.

6. Принцип всебічності картографування земельних ресурсів.