33. Організація торгівлі на фондовій біржі

Фондова біржа організує умови для укладання договорів з цінними паперами на основі даних попиту і пропозиції, що отримуються від учасників торгів на ФБ.

У торгах на ФБ мають право приймати участь в основному члени ФБ. ФБ сама затверджує правила ФБ і реєструє їх в Державній комісії. У цих правилах передбачаються питання щодо організації і проведення торгів, питання щодо допуску членів ФБ до біржових торгів, інформація про котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу, правила розкриття інформації про діяльність ФБ та її оприлюднення, питання щодо розв’язання спорів між членами ФБ та іншими особами, здійснення контролю за дотриманням членами ФБ правил, а також питання щодо накладання санкції за порушення правил торгівлі на ФБ.

ФБ забезпечує умови для проведення регулярних біржових торгів на постійно діючій основі кожного торгівельного дня, що є робочим за законодавством України (з 9.00 до 10.00). Протягом торгівельного дня може відбуватись декілька сесій біржових торгів.

Біржові правила визначають процедуру проведення біржових торгів, вимоги до учасників біржових торгів, процедуру укладання біржових угод, процедуру використання електронної торгівельної системи, процедуру формування переліку заявок учасників біржових торгів, процедуру формування переліку укладених біржових угод, процедуру оформлення та умови документів, які використовуються при укладанні біржової виплати, процедуру запобігання коливання та укладанню нестандартних біржових угод, процедури, що застосовуються фондовими біржами, у разі виникнення в ході торгівельної сесії надзвичайних ситуацій, порядок прийняття рішень про призупинення, припинення та поновлення торгівлі.

Допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

34. Принципи формування інвестиційного портфеля та основні його види.

Аналіз різних теорій портфельного інвестування свідчить про те, що в основу формування інвестиційного портфеля повинні бути покладені певні принципи. До основних з них можна віднести:

• забезпечення реалізації інвестиційної політики, що випливає з необхідності досягнення відповідності цілей формування інвестиційного портфеля цілям розробленої і прийнятої інвестиційної політики;

• забезпечення відповідності обсягу і структури інвестиційного портфеля обсягом і структурі формують його джерел з метою підтримки ліквідності і стійкості підприємства;

• досягнення оптимального співвідношення дохідності, ризику і ліквідності (виходячи з конкретних цілей формування інвестиційного портфеля) для забезпечення схоронності коштів та фінансової стійкості підприємства;

• диверсифікація інвестиційного портфеля, включення до його складу різноманітних інвестиційних об'єктів, у тому числі й альтернативних інвестицій для підвищення надійності та прибутковості і зниження ризику вкладень;

• забезпечення керованості інвестиційним портфелем, що передбачає обмеження числа і складності інвестицій відповідно до можливостей інвестора щодо відстеження основних характеристик інвестицій (прибутковості, ризику, ліквідності тощо).

Формування інвестиційного портфеля здійснюється після того, як сформульовані цілі інвестиційної політики, визначені пріоритетні цілі формування інвестиційного портфеля з урахуванням сформованих умов інвестиційного клімату та кон'юнктури ринків.

Відправною точкою формування інвестиційного портфеля є взаємопов'язаний аналіз власних можливостей інвестора та інвестиційної привабливості зовнішнього середовища з метою визначення прийнятного рівня ризику у світлі прибутковості і ліквідності балансу. У результаті такого аналізу задаються основні характеристики інвестиційного портфеля (ступінь допустимого ризику, розміри очікуваного доходу, можливі відхилення від нього і пр.), здійснюється оптимізація пропорцій різних видів інвестицій у рамках всього інвестиційного портфеля з урахуванням обсягу і структури інвестиційних ресурсів.

Важливим етапом формування інвестиційного портфеля є вибір конкретних інвестиційних об'єктів для включення в інвестиційний портфель на основі оцінки їх інвестиційних якостей і формування оптимального портфеля.

За цілями формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля: портфель доходу Й портфель росту.

Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді поза залежністю від темпів приросту капіталу, що інвестується, у довгостроковій перспективі.

Стосовно інвестиційних ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля: агресивний (спекулятивний) портфель(являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику.); помірний (компромісний) портфель(являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за яким загальний рівень портфельного ризику наближений до середньо-ринкового. ) і консервативний портфель(являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику).