5.Східні слов’яни у іvbіх ст.:історія, побут, звичаї та традиції

формуванняокремих слов’янських груп та народів було започатковано

процесом розселення антів та склавинів. Відомо, що у ІV ст. виникають союз

антів й союз склавинів. Археологічно склавинське об’єднання пов’я_

зують із празько_корчацькою культурою, а антське – із пеньківською

культурою.

Антське царство – раннє державне утворення, в якому відбувався

перехід від первісного ладу до феодалізму, з виразними ознаками

патріархального рабовласництва. Письмові джерела згадують антсь_

ких вождів (царів): Божа, полководців Доброга_

ста, Пирогаста. Відомо, що анти були войовничим народом.

Протягом VІ ст. йшли війни між антами та Візантійською імпе_

рією за Балканські. До середини VІІ ст. практично весь Балканський півострів

було заселено слов’янами.

У VII_ІX ст.ст. утворюються та існують нові слов’янські етнічні

та політичні угруповання, союзи племен й т.зв. славінії, наприклад,

союзи дулібів, полян, сіверян, уличів.На грунті об’єднання окремих племен у

союзи виникають протодержавні утворення – племінні князівства та їхні федерації.

Наймогутнішим була Куявія.

Спочатку в слов’ян існувала військова демократія, реальна влада

належала племінним зборам – віче, вже існувала нерівність, але ще

не було легалізованого апарату примусу. Поступово роль віча зане_

падає та на перший план у політичному житті виходить князівська

влада. Розвиток продуктивних сил суспільства, збагачення

дружини під час походів сприяли соціальному розшаруванню й

формуванню феодальної системи. Військова та племінна знать дедалі

більше концентрувала у своїх руках багатства.

Основа господарювання східних слов’ян – орне землеробство

(подсічно_вогнева, перелогова система – у лісовій зоні, а у лісо_

степовій – наприкінці I тис. – двопілля й трипілля). Основні куль_

тури: зернові – просо, ячмінь, пшениця, жито, городні – цибуля,

ріпа, капуста, морква, горох; технічні – льон, конопля; садові).

Допоміжну роль відігравали тваринництво (свині, вівці, коні),

сільські промисли, бортництво, рибальство, мисливство.

У VІ_VIIІ ст.ст. у східнослов’янських племен розвиваються ремес_

ла. Одні з них – залізообробне, ковальське, ювелірне – мали вже

професійний характер, існували навіть спеціалізовані центри, тоді як

інші – гончарне, обробка дерева, каменю, рогу та кості мали ще

натуральний характер.Розвиток господарства зумовило поглиблення

суспільного поділу праці, обміну та активізації торгівлі, виникнення

та зростання кількості постійних поселень. Найбільш жвавими були

торговельні зв’язки з Великою Моравією, Болгарією, Хазарією, Візантією.

Житлом служили напівземлянки або землянки зі стінами з плетеного

каркасу, що був обмазаний глиною чи зі зрубними стінами, обов’язковим

вогнищем, а з V ст. – пічкою_кам’янкою. Відомі й наземні житла.

Кераміка була ліпною,інколи зі врізними узорами.

Поховальний обряд – кремація (перепалені кістки ховали в ямках

або у спеціальних урнах, інколи поряд з кістками знаходять рештки

зброї, монетні й речові скарби).