27.Утворення української держави

ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

У ході всенародного повстання 1648 р. в Україні відбулися докорінні

зміни в державному устрої українського суспільства. Було повалено

польсько_шляхетське панування й розпочато створення Української на_

ціональної держави республіканського типу.

Вже наприкінці 1648 р. – початку 1649 р. Хмельницький зайнявся

державним будівництвом.

Основні принципи національної державної ідеї були вперше сформу_

льовані під час переговорів з поляками (комісія А.Кисіля) у лютому

1649 р. й потім розвинуті у квітні на переговорах з московським посоль_

ством Г.Унковського:

1. Право української нації на створення власної держави в етнічних

межах її проживання;

2. Незалежність новоутвореної держави від Речі Посполитої;

3. Соборність Української держави (намір «відірвати від ляхів всю

Русь і Україну»);

4. Українська держава розглядалася гетьманом як спадкоємиця Київ_

ської Русі.

Нова держава – Держава Війська Запорозького мала республіканський

устрій (у майбутньому, влітку 1657 р., республіканська форма правління

буде замінена монархічною – спадковим гетьманатом). За формою

державного устрою – унітарна держава ( спроба Запорожжя вийти з_під

руки гетьмана взимку 1650 р. була придушена).

До 1649 р. вищі органи влади – генеральна рада, гетьман, старшинсь_

ка рада, генеральна старшина й генеральна (військова) канцелярія. До

1649 р. – верховний орган – генеральна військова рада, в роботі якої крім

козаків могли брати участь представники інших прошарків населення й

яка обирала гетьмана та генеральну старшину. Від 1649 р. – гетьману

належить вища законодавча, виконавча й судова влада. Вищий дорадчий

орган при гетьмані – старшинська рада (генеральна старшина: обозний,

два осавули, писар, підскарбій; полковники). Генеральна канцелярія здійсню_

вала функції центрального органу внутрішнього управління (готувала

гетьманські універсали, контролювала роботу полкових та сотенних

канцелярій).

Революційні зміни сталися в національно_соціальному складі військо_

вих та адміністративних органів. Повстанці поклали край пануванню

польських магнатів, шляхти й католицького духовенства у владних струк_

турах суспільства. До влади прийшла національна за складом козацька

старшина.

Головною запорукою успішного будівництва Української держави

стало створення національної армії на організаційних принципах запо_

розького козацтва. Армія формувалася з добровольців. Її ударною силою

були запорожці та реєстрові козаки. Загони об’єднувалися у полки, які

приймали назву найбільшого міста (Ніжинський, Полтавський, Мирго_

родський тощо). Бойове ядро полка становили 1_2 тис. записаних у

реєстр козаків, до них приєднувалося до 10 тисяч добровольців. Чи_

сельність армії у 1648_1651 рр. доходила до 100_150 тис. чол. У 1648 р.

прийнято статут «Статті про устрій Війська Запорозького».

Поступово формувалася територія держави (за умовами Зборівського

миру межа козацької території визначалася лінією: Дністер – Ямпіль –

Брацлав – Вінниця – Паволоч – Коростишів – Дніпро – Остер –

Чернігів – Ніжин – Ромни і до кордону з Росією).

Формується національний адміністративно_територіальний устрій:

територія поділялася на полки (кількість коливалася в різний час від 16

(у 1650 р.) до 20) та сотні. На місцях адміністративні функції виконували

полковники, сотники, отамани й війти. Державні кордони – козацька

лінія – укріплювалися воєнними заставами. Функції столиці викону_

вав – Чигирин.

Формується нова система судівництва (створені генеральні, полкові

та сотенні суди), фінансова (казна поповнювалася з трьох джерел: з

земельного фонду, прибутків від промислів; торгівлі й податків) та

податкова системи. Є згадки про карбування восени 1652 р. власної

української монети (чех).

Феодальні відносини в створеній державі збереглися, але їхній роз_

виток був підірваний. Більшість земельного фонду польсько_українських

магнатів, польської шляхти та католицької церкви переходила у власність

Державного скарбу. Велике та середнє землеволодіння (крім монастир_

ського) та фільварково_панщинна система скасовані. Одним з найголов_

ніших досягнень народу 1648 р. стала ліквідація кріпосного права.

Хлібороби завоювали особисту свободу й широкі можливості для занять

сільським господарством, промислами тощо. Багато земель переходило

козакам (фермерського типу господарства, проте за неї необхідно відбу_

вати військову повинність – риса феодалізму) або ж займалися вільними

селянами, які виступали співвласниками землі нарівні з державою.

Однак перетворення революційного характеру в царині аграрних відно_

син юридично не були затверджені урядом (шаблею, без скріплення

пером), що створило передумови для відновлення старих форм соціаль_

но_економічних відносин у подальшому.

Для налагодження зв’язків з іноземними державами й створення

антипольського союзу Хмельницький почав формувати дипломатичну

службу. У квітні 1648 р. у Бахчисараї гетьман уклав угоду з ханом Іслам_

Гіреєм ІІІ. У 1650 р. гетьман примусив молдавського володаря Лупула

укласти союз з Україною та видати заміж за його сина Тимофія свою

дочку Розанду. Щоб протистояти Речі Посполитій, Хмельницький вста_

новив тісні стосунки з могутньою Туреччиною і золотом здобув у Стам_

булі собі авторитет. У 1651 р. султан виявив готовність прийняти під свій

протекторат Запорозьке Військо. З 1648 р. тривали переговори з Мос_

ковським царством.

Загалом ми можемо стверджувати, що під час воєнних дій була

сформована й існувала незалежна українська держава Хмельницького зі

всіма атрибутами державності.__