3.Грецькі міста –держави північного причорномор’я

Період VIIІ_VI ст. до н.е. визначають як період «великої грецької

колонізації», під час якої греки розселилися по значних територіях,

освоївши все Середземноморське узбережжях від Піренеїв до Єгипту

та Сирії. В VII ст. до н.е. грецькі поселення з’являються на узбереж_

жях Чорного (Понт Евксінський) і Азовського (Меотида) морів.

Щодо причин еллінської міграції, то вчені виокремлюють кілька

теорій, серед яких:

_ демографічна – перенаселення у материковій Греції унаслідок

демографічного вибуху;

_ аграрна – нестача родючої землі у метрополії;

_ сировинна – у Греції не вистачало певних продуктів та джерел

сировини – зерна, металів, будівельного лісу тощо;

_ соціальна – невщухаюча соціальна боротьба між окремими

верствами населення примушувала тих, хто зазнав поразки, мігру_

вати.

Основними осередками античної цивілізації у Причорномор’ї

були райони Дніпро_Бузького (Борисфеніда, Ольвія) та Дністровсь_

кого (Тира) лиманів, Південно_Західний Крим, Керченський і Та_

манський півострови .Давньогрецький філософ Платон,стверджував, що «елліни обсіли Чорне море,неначе жаби ставок».

Елліни_колоністи привезли з собою на нові землі традиційну для

Греції форму соціально_економічної та політичної організації сус_

пільства – поліс. Полісна модель суспільного устрою поєднувала

місто, як центр політичного життя, ремесла, торгівлі й культури,

та хору – прилеглу сільськогосподарську округу. За політич_

ним устроєм і адміністративно_територіальною структурою поліси

півдня України були рабовласницькими республіками, які мали свою

законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії та магістрати) та

судову владу. За винятком іноземців, жінок та рабів, усі жителі мали

широкі політичні права. Залежно від домінуючої політичної сили

республіки були аристократичними (Ольвія) або демократичними

(Херсонес).

Основою економіки було зернове господарство, важливу роль

відігравали виноградарство, присадибне скотарство, розвинуте ре_

месло, торгівля (внутрішня та зовнішня), судобудування, промисли

(наприклад, соляний, рибозасолювальний). Колонії карбували власні

монети.

Розвивалися освіта та наука (передусім, філософія та історія). У

великій пошані була фізична культура, влаштовувалися відкриті

змагання з бігу, метання диска та списа, гімнастики, кулачних боїв

тощо.

Переселенці мали спільну з жителями метрополії релігію – тра_

диційно поклонялися Зевсу, Аполлону, Артеміді, Деметрі, Афіні та

іншим богам грецького пантеону.

У розвитку грецьких міст_держав Північного Причорномор’я тра_

диційно виокремлюють два періоди – грецький (друга половина

VІІ ст. – середина І ст. до н.е.) та римський (середина І ст. до н.е. –

IV ст. н.е.). Характерними рисами грецького етапу були тісні зв’язки

із материковою Грецією, стабільність розвитку, активна урбанізація,перетворення колоній у центри посеред_

ницької торгівлі, що пов’язували Елладу з варварським світом, віднос_

но мирне співіснування з місцевим населенням.

Для римського етапу характерні: нестабільність воєнно_політичної ситуації, прогресуюча втрата полісами політичної незалежності,

поступова переорієнтація держав Північного Причорномор’я на

Римську імперію, входження Тіри, Ольвії, Херсонесу до складу

римської провінції Нижньої Мезії, варваризація населення полісів,

натуралізація господарства.