4. Сторінка 2. «Твій образ вічно буде жити в серцях праправнуків твоїх...» 4.1. Розповідь учителя. (Короткі біографічні відомості про т. Шевченка)

Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становиш,! піколяра-«попихача». Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.

Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана

Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у м. Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайомиться він з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К, Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим. Є. Гребінкою та ін.

22 Квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельгардта за 2500 крб. Асигнаціями. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв.

Починає навчання в Академії мистецтв, робить перші поетичні спроби. У 1840 р. -виходить друком перша поетична збірка «Кобзар» (містила 8 творів), що отримала схвальні рецензії в газетах та журналах; у 1843 р. - вирушає в подорож Україною, згодом повертається до Петербурга, видає альбом малюнків «Живописна Україна». У 1845 р. Шевченко блискуче закінчує навчання, отримує звання некласного художника, повертається в Україну.

У 1846 р. зарахований до складу археографічної комісії, збирає історико- етнографічний матеріал, замальовує історичні місця, багато подорожує, зближається з членами Кирило- Мефодіївського товариства, і в 1847 р. його заарепгговують за участь у діяльності цього товариства, а також за твори, спрямовані проти самодержавства.

Отримав покарання: безстрокове заслання рядовим солдатом із забороною писати і малювати; місце заслання — Оренбурзька область, Орська фортеця. У 1848 р. бере участь у експедиції до Аральського моря; 1849 р. — Шевченкові дозволено виїхати до Оренбурга, там він займається обробкою матеріалів експедиції; 1850 р. заарештований за доносом і відправлений до Новопетровського укріплення, що на Каспійському морі. 1851 р.— бере участь у геологічній експедиції в гори Карпати; у 1856 р. виходить Коронаційний маніфест нового імператора Олександра II, згідно з яким проведено амністію політичних в'язнів.

У 1857 р. поет отримує наказ про звільнення, дозвіл на виїзд, повертається ДО

Петербурга, через декілька місяців починає працювати в Академії мистецтв;

1859 р. — поїздка в Україну. 1860 р. виходить «Кобзар» в перекладі російською

10 березня 1861 р. Тарас Шевченко помирає в Петербурзі, згодом прах поета

перевезено в Україну і поховано на Чернечій горі поблизу Канева.

4.2, Виступ творчої групи учнів (тематичні міні-доповіді про Т. Г. Шевченка)

Учень.

Зовнішність поета.

у молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав.

Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. На смаглявому обличчі - ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, ш;о світилися надзвичайним роззпуюм і дивною добротою.

Особливості характеру.

Ось ЯК згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив'язував до себе всіх: від малого до великого...

"Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства,

старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно

ласкавий, м'який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й

захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не

знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось, не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав'язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав.

У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

Учень.