Розташування частин тіла:

Бічне- латеральне

Присереднє- медіальне

Заднє- дорзальне

Верхнє- краніальне

Нижнє- каудальне

1. Загальний план будови НС

Нервова система- сукупністьнейронів, функцією яких ґ сприймання, аналіз та передача інформації; НС поділяється на центральну та периферичну. ЦНС скл. З головного та спинного мозку. Гол.мозок- умозковому черепі, спинний – ухребетному каналі; Скл. З білої (довгі відростки- аксони-несуть електричний імпульс) та сірої речовини (тіла нейронів та відростки- дендрити-сприймають імпульси)

Периф.нерв.с-ма- 12 пар черепн.нервів та 31 пара спинномозкових нервів, сплетення, ганглії;

Аферентний відділ: задні корінці; еферентний- передні;

2. Нейрон- структурно-функціональна одиниця НС

Нейрон- складно побудована нерв.кліт, переробляє подразнення та передає до орг.; мають кліт.тіло – перикаріон;ядро нейрону – 2-3 ядерця; не здатний до поділу; тільця Ніссля- гранули, що забесп. Біосинтез білків; базофільна субстанція є показником стану нейрона; нейрони містять нейрофіблили, що сприяють проведенню імпульса; цитоскелет добре розвинений, формує щільну сітку в перикаріоні; нейрон проводить імпульс лише в одном унапрямку; дендрити проводятьімпульси в тіло нейрона, аксон- довгий одиничний відросток;

3. Структура нейронів, класифікація за будовою та функціями

За функціональним значенням: чутливі(аферентні, інформаційні), рухові(еферентні)-передають імп. З нервового волокна на іненрвований орган, асоціативні- забесп. Зв”язок між різними групами нервових клітин;

Біохімічна класифікація- за типом нейромедіатора (ацетилхолін, адреналін, серотонін, дофамін, пептин)

Спроулчаючись, тіла нейронів утворюють ядра та нервові центри.;

Олігодендроцити- найчисленніша група клітин нейроглії;

Астроцити- обволокують кровоносн.капіляри та забесп.трансп.р-н до гол.та спинн.мозку;формують опорний апарат ЦНС;

Мікрогліоцити- мігрують до травмованих дегенеруючих енйронів де перетворюються у макрофаги та знищують продукти розкладу;

Епендимоцити- вистеляють спинномозк.канал та шлуночки гол.мозку;

4. Х-ка будови та ф-й рецепторів

5. Нерв.волокна та нерви: заг.х-ка структури та ф-й

Нервові волокна- відростки нервових клітин- виходячи за межі утворюють своїм скупченням нерви;нерв завжди вкритий сполучнотканинною оболонкою; нервові волокна вкриті клітинами Шванна;

волокна покриває мієлін (нерви, що іннерв. М”язи, зв”язки, сухожилки..), швидше прводять імпульси;

група нерв.волокон утв.нервовий пучок;

Основні властивості нерв.С-ми:

Збудливість-виникн.збудж.у відп.на дію подразника; для збудж.нейрона подразник повинен перетворити заряд усередині клітини з негативного у позитивний та перейти поріг-рівень,на якому стимул починає передавати імпульс; імп.досягає синаптичної щілини, медіатор вивільняється та проходить через синапт.щілну і стимул.скороч. м”яз.волокон;

Провідність- здатн.передавати збудження; можливе лише за умови цілісності нерва; лише у одному напрямку(синапси проводятьзбудж.лише у напр.від доцентрового нейрона на доцентровий) Синапси:можнейронні,рецепторно-нейронні,нейро-ефекторні.

Синапс утворений 2 мембр.- пресинапт. Та постсинапт.(на тілі нейрона)

Гальмування- запобіг.виснаженню нерв.клітин (пресинаптичне, постсинаптичне, вторинне); збудження в одних центрах викликає гальмування в інших;

6. Сіра та біла р-ни нерв. С-ми; нейроглія: будова,ф-ї

Сіра речовина утворює скупчення нервових клітин з початковими відділами їхніх відростків, а біла речовина – це скупчення нервових волокон. У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовина розташовано по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина розташована на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називають кров’ю. Під корою міститься біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини – ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташована зовні, а сіра речовина у вигляді ядер – всередині. В спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра – в центрі і також утворює ядра. Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного мозку і спинного мозку, які регулюють організмів.

7. Рефлекторна дуга, рефлект.Діяльн. Нс

Рефлекс- закономірна реакція орг.на подразнення;

Рефлекторна дуга- шлях, по якому виникло збудження;

Рецептор ->чутливе волокно -> тіло чутл.клітини -> центр.відросток чутл.кліт.-> ділянка НС ->відцентр.рух.нейрон -> аскон рухового нейрона -> м’яз(ефектор)

У складі рефлект.дуги:

- рецептор-чутл.нерв.закінч., що сприйм. Подразн. (екстерорецептори,інтерорецептори, пропріорецептори- и м”язах)

- доцентровий нейрон- аферентн.нерв, що передає збудж.від нерва до ЦНС;

- ділянка НС- де збудж.,зазнавши складних змін, передається на віднецнтр.нейрон;

- відцентровий нейрон- еферентний; збудження від ЦНС до робочого органу;

- ефектор- виконавчий орган;

За Павловим, кожен рефлекторнй акт скл.із трьох ланок (дугоподібний) подразник ->мозкова робота -> виконавча діяльність організму у відповідь;

Між виконавчим органом та цнс існує зворотній зв”язок: посилають в мозок аферентні сигнали.

8. Етапи філогенезу нервової системи

У найпростіших одноклітинних організмів (амеба) нервової системи ще немає, а зв'язок з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою рідин, що знаходяться всередині і поза організмом, - гуморальна (humor - рідина), до нервова, форма регуляції.

Надалі, коли виникає нервова система, з'являється і інша форма регулювання - нервова. У міру розвитку нервової системи нервова регуляція все більше підкоряє собі гуморальну, так що утворюється єдина нейрогуморальна регуляція при провідній ролі нервової системи. Остання в процесі філогенезу проходить ряд основних етапів:

1)виникнення подразливості у найпростіших, здатність реагувати на подразники –таксиси (фото,хемо,термо, гальванотаксиси- електричні); є нейрофібрили;

2) Найпростіша будова НС- у кишковопорожнинних –сітка нерв.клітин, що з”єднані тонкими відростками; дифузна ; прямий зв”язок між робочим органом та чутл.кліт.; (у сифоїдних кладніша ніж у гідроїдних); є типові пре-постсинапт.структури із мембранами та синапт.щілиною;

2) вузлова – у радіально симетричних; (плоскі черви) – утв. Парні головні вузли, від яких відходять вперед нервові волокна до органів чуттів і парні нервові стовбури, що йдуть повздовж тіла;ЦНС-вузли; перфиерія- нервові відгалуження від мозк.ганглію ;

3) розкидано-вузова НС- молюски; навкологлоткове кільце,два стовбури , з”єднаних поперечними перетяжками, на котрих є ганглії; - частина ЦНС;

периферія- нервові клітини усіх типів – шкіряне плетиво;

4)трубчаста- діференціація на гол.та сп.мозок; координує ф-ю органів і с-м, забесп.пристосування, фррм.цілеспрямовану поведінку;

У всіх хребетних в онтогенезі на передньому кінці нерв.трубки утв. Три пухирці, яких розвив.гол.мозок;

Ланцетник: вздовж.нерв.трубки –світлочутл.кліт., нюхова ямка,

9. Особливості ембріогенезу НС людини

Нервова пластинка спочатку складається тільки з одного шару епітеліальних клітин. Під час замикання її в мозкову трубку кількість клітин в стінках останньої збільшується, так що виникає три шари: внутрішній (звернений в порожнину трубки), з якого відбувається епітеліальна вистилка мозкових порожнин; середній, з якого розвивається сіра речовина мозку (зародкові нервові клітини - нейробласти); нарешті, зовнішній, майже не містить клітинних ядер, що розвивається в білу речовину (відростки нервових клітин - нейрити).

НС розвив.із ектобласта- зародкового листка. Вкінці 3 тижня розвитку ектодерма починає потовщуватись уздовш первісної смужки і закладки хорди- нервова пластинка. Незабаром вона заглиблюється у нервовий жолобок. Краї жолобка підіймаються догори,утворюючи нервовий жолобок. Поступово вони зближуються і утворюють нервову трубку. Передній кінець нерв.трубки розширюється та утворює передній (концевий та проміжний мозок) ,середній і ромбоподібний (задній та довгастий мозок) мозкові пухирі. Порожнини мозкових пухирів перетв.у шлуночки головного мозку. Порожнина трубки залишається маленькою, з неї походить центральний канал спинного та довгастого мозку.