Екзаменаційний білет №1

1.Експозиція

Експозиція або кількість освітлення Н прямо пропорційна добут-

ку освітленості Е на час t дії освітлення:

H = E · t.

Вимірюється експозиція в люкс·секундах (лк·с).

2.денситометри – прилад для вимірювання оптичних густин (від лат. densitas – густина) зображення в проявлених сенситограмах, в фотографічних і поліграфічних матеріалах. Денситометри класифікуються за такими ознаками: за принципом вимірювання (прямий відлік і принцип по-рівняння), по типу приймача випромінювання (око, фотоелемент або фотопомножувач), по розміру вимірюваної ділянки (власне денсито-метри і мікроденситометри – так звані мікрофотометри), по рівню автоматизації (нереєструючі і автоматизовані реєструючі прилади).

По способу порівняння світлових потоків розрізняють денситоме-

три прямого відліку та диференціальні.Схема денситометра прямого відліку, що працює в прохідному світлі, показана на рис.3.1. Такі денситометри прохідного світла призначені для вимірювання оптичних густин чорно-білих і кольо-рових кінофотоматеріалів на прозорій основі.У приладах цього типу вимірювана ділянка освітлюється джерелом світла, як правило, перпендикулярно до непрозорого зразка, а фотоприймач розташований під кутом 45º до вимірюваної поверхні. Сучасні денситометри мають вбудовану електронну схему на базі мікропроцесора, який за величиною фотоструму обчис-лить оптичну густину блакитного, пурпурного, жовтого та чорного барвників.Основна проблема прямого відліку – це забезпечення стабільності та відтворюваності показань денситометрів. Вони залежать від вибору джерела світла, стабілізації режиму його живлення, стабільності характеристик фотоприймача і стабільності роботи електронної схеми, приведення спектру випромінювання джерела світ-

ла до спектральної чутливості фотоприймача за допомогою світлофільтрів. Денситометри прямого відліку відрізняються простотою оптичної схеми і досить високою продуктивністю.

диференціальні-Рівність світлових потоків встановлюється візуально, суб’єктивним способом (як на малюнку) або ж фотоелектронним способом. Недолік схеми такого візуального суб’єктивного контролю полягає в тому, що зі збільшенням вимірюваної оптичної густини зменшується яскравість двох половинок фотометричного поля, і спостерігачеві 6 стає досить важко

Розділ III. Вимірювання оптичних густин112 Сенситометрія 113 візуально точно встановити рівність яскравостей, що приводить до значних похибок вимірювання оптичної густини.

По типу приймача випромінювання денситометри поділяються на візуальні і фотоелектричні. Приймачами в них є око або різноманітні фотоелементи. Денситометри прямого відліку бувають

лише фотоелектричними, так як візуально можливо оцінити тільки рівність або ж нерівність яскравостей, але неможливо навіть з деякою точністю визначити їх величину. Диференціальні прилади, в яких світловий потік розділяється на два, можуть бути і візуальними, і фотоелектричними.

Екзаменаційний білет №2

2) 1.Світлочутливість s, яка визначає умови експонування при зйомках та в процесі друку фото- та кіноматеріалів;

 Середній градієнт густини gсер та коефіцієнт контрастності γ, від яких залежить характер тоновідтворення елементів об’єкту зйомки різної яскравості;

 Фотографічна широта L, яка визначає можливості відтворення без спотворення відповідного інтервалу яскравостей оптичного зображення об’єкту зйомки або інтервалу густин негативу; Ф

 Спектральна чутливість фотоматеріалу S(λ) або ж кольорочутливість, від якої залежить тоновідтворення кольорово-го об’єкту зйомки чорно-білими плівками і кольороділильні

властивості кольорових плівок;

 Роздільна здатність R, яка характеризує відтворення фотокіноматеріалами дрібних деталей зображення і в якійсь мірі різкість зображення;

 Частотно-контрастна характеристика (ЧКХ) або ж фунція передачі модуляції (ФПМ), яка визначає міру зниження контрасту в залежності від розмірів деталей зображення;

 Баланс контрасту Бγ, який визначає ступінь нерівномірності передачі контрасту об’єкту зйомки в трьох спектральних зонах;

 Баланс чутливості БS, який дає можливість оцінити різницю світлочутливості окремих шарів багатошарової кольорової кіноплівки;

 Структурометричні характеристики фото-кіноматеріалів: зер-нистість і гранулярність

2.

Порівняння світлових

потоків джерела світла 1 до зразка і після нього здійснюється шляхом

вимірювання реакції (фотоструму) фотоприймача 3 без зразка (і) та зі

зразком 2 (і

τ

). Якщо реакція фотоприймача пропорційна діючим кіль-

костям випромінювання у всьому діапазоні їхніх величин, то відно-

шення виміряних фотострумів зі зразком і без зразка дорівнює його

коефіцієнту пропускання: τ = і

τ

/і.

Рис.3.2. Схема денситометра відбитого світла прямого відліку: 1 – джерело

світла, 2 – падаючий світловий потік, 3 – вимірювальний пристрій,

4 – фотоприймач, 5 – кольорові світлофільтри, 6 – відбитий світловий

потік, 7 – шар барвника чи фарби, 8 – основа (папір).

Розділ III. Вимірювання оптичних густин110 Сенситометрія 111

У приладах цього типу вимірювана ділянка освітлюється дже-

релом світла, як правило, перпендикулярно до непрозорого зразка,

а фотоприймач розташований під кутом 45º до вимірюваної по-

верхні.

Схема денситометра диференціального типу: 1 – джерело світла,

2 – зразок, 3 – дзеркала, 3-1, 3-2 – фотометричне поле – дві грані дифузно-

відбиваючої поверхні фотометричної призми, 4 – оптичний вимірюваль-

ний клин, 5 – відліковий пристрій, 6 – око спостерігача

На рис.3.4 приведена аналогічна схема диференційного вимі-

рювання оптичних густин, де замість фотометричної призми вста-

новлено два фотоелементи, а вимірювання оптичної густини базу-

ється на методі компенсації фотострумів фотоелементів 6-1 та 6-2

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №3

Предмет сенситометрії.

Сенситометрія (від лат. sensitivus – чутливий) – це наука, в вузькому розумінні цього слова, про вимірювання світлочутливості фотокінома­теріалів, а в широкому – це завершена науково-практична методологія визначенння всього спектру фотографічних характеристик світло­чутливих матеріалів. Сенситометрія, як наука, сформувалась ще в 40-х роках ХІХ століття після відкриття фотографії і тому на протязі дов­гого часу обмежувалась визначенням чутливості до світла різнома­нітних видів фотошарів. Основи сучасного сенситометричного мето­ду були закладені ще в 1890 р. англійськими вченими Фердінандом Хертером і Веро Чарлі Дріффільдом. Вони вперше ввели оптичну густину почорніння, пропорційну кількості срібла в фотографічно­му забраженні, як міру фотографічного ефекту і встановили її за­лежність від логарифму кількості освітлення в вигляді характерис­тичної кривої чорно-білих фотоматеріалів. Надалі область завдань сенситометрії значно розширилась, виникли численні практичні та наукові доповнення сенситометричного методу. Сьогодні сенсито­метрія – це наука, яка вивчає методи дослідження фотографічних характеристик і параметрів світлочутливих матеріалів та засоби для їх практичної реалізації.

Структурна будова кольорової негативної кіноплівки.

В негативній кольоровій фото-кіноплівці надзвичайно склад­на структура елементарних шарів, в які окрім світлочутливої фото­емульсії входять речовини, що забезпечують необхідну спектральну чутливість, а також хімічні сполуки (кольороутворюючі компонен­ти), в результаті взаємодії яких з окисленою формою проявляючої речовини поблизу мікрокристалів світлочутливої фотоемульсії утво­рюються барвники.