4. Проаналізуйте аргументацію основних теорій походження Київської Русі

Зараз у науці немає єд иної думки щодо походження Київської Русі. Існує кілька теорій.

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук. «Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово «Русь» походить від фінської назви шведів «Яиоізі».

2. За хозарською теорію поляни є не слов’янами, а різновидом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії була схожою на давньоруську. Там водночас правили два царі - цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.

3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає - «світлий» та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

4. Теорія природно-історичного (автохтонного) розвитку. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та ін. Вони стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, майнова диференціація, захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість врем’яних літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін V — поч.1 ст.) та хроніка «Берлінські аннали».

Перші три концепції, хоч і мають під собою певну фактичну основу, але ігнорують ту обставину, що державність - це результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести ззовні. Тому я схиляюсь до думки, що Київська Русь утво­рилася на власній основі внаслідок формування класового суспільства у східних слов'ян, розвитку феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління з державні органи, що сприяло перетворенню союзів племен у державу.

6. Дайте оцінку законодавчим ініціативам великих князів Київської Русі.

Одними з найдавніших законодавчих актів Київської Русі є церковні статути київських великих князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. їх прийняття можна пояснити тим, що суспільство потребувало юридичного визначення статусу церкви в державі та окреслення сфери її компетенції. Церковний статут про десятини і церковних людей Володимира Великого закріпив привілеї духовенства: право збирати податки на церкву, право мата васалів тощо. Статут про церковні суди, прийнятий Ярославом Мудрим, відносив до юрисдикції цих органів справи щодо сімейних відносин і злочинів проти релігії. Найбільш відомим збірником князівського законодавства є «Руська правда», запроваджена Ярославом Мудрим. Вона діяла на усій території Київської Русі як законодавчий акт. Крім того, вона, здійснила значний вплив на подальший розвиток українського, російського та білоруського права. Руська Правда містить норми кримінального, спадкового, торгового та процесуального законодавства; є головним джерелом правових, соціальних та економічних відносин Давньої Русі.

Оним із видів законодавчих актів були договори князів із народом які мали назву «ряди». У X ст. великий князь Ігор уклав ряд на київському віче, яким зобов’язувався керувати державою без зла та насилля, не порушуючи давніх звичаїв, а також справедливо здійснювати судочинство.

Після втрати цілісності Київської Русі князівське законодавство почали формувати з’їзди - снеми. Перший такий з’їзд відбувся у 1072 р в місті Вишгород, до де князі Ізяслав, Святослав та Всеволод затвердили засади руського права. У 1097 році у місті Любеч відбувся з’їзд, на якому було затверджено принцип «хай кожен кожен держить отчину свою», що був спрямований на протидію міжнязівським міжсусобоцям, які виснажували державу. В умовах феодальної розробленості набули важливого значення договори між удільними князями, які мали назву «хрестоцілувальні грамоти». Ці договори прийшли на зміну загальнодержавним князівським законам і забезпечували єдність держави.

6. Причини і наслідки роздробленості Русь

Серед причин політичної роздробленості Київської Русі можна виокремити такі:

1. Прагнення окремих князівств до самостійності. Вони були зумовлені еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодального землеволодіння, зростанням кількості міст. 2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення. За низької густоти населення, нерозвинутих засобів комунікації та недостатньо міцного апарату влади неможливо було ефективно управляти такою великою країною з єдиного центру. 3. Несталий порядок успадкування князівської влади. Змішування «горизонтального» і «вертикального» принципів престолонаслідування призводило до міжусобиць. 4. Занепад торгівлі Це було спричинено насамперед появою нового середземноморського торговельного шляху, що безпосередньо поєднав Західну Європу з Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом. 5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками.

Феодальна роздробленість як нова ступінь розвитку феодалізму на перших порах сприяла прогресивному розвитку Русі. Проте вона мала також негативні наслідки в умовах, коли над Руссю нависла загроза зовнішньої небезпеки. На початку XIII ст. із складу великих князівств виділилися нові уділи, з'явилося близько 50 окремих князівств та

6. Монголо-татарська навала: причини поразок і наслідки.

Русь зазнала Монголо-татарської навали в 1237-1241 роках. Протягом зими 1237-1238 років військо Монгольської імперії завоювало Рязанське та Владимиро-Суздальське князівства та всі Північно-Східні землі Київської Русі. У 1239 році монголи оволоділи Переяславом Руським і Черніговом, а в грудні 1240 року штурмом здобули Київ і майже повністю зруйнували його Горішнє місто. Протягом наступного 1241 року були завойовані Галицька та Волинська землі. Завдяки багато чисельності та міцній організації татаро- монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії - Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.

Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для слов’янських земель: руйнація та падіння ролі міст; занепад ремесла і торгівлі; демографічні втрати; знищення значної частини феодальної еліти. Золотоординська навала виявилася насамперед у трьох сферах: економічній (система податей та повинностей - данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче та ін.); політичній (затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управління землями); військовій (обов’язок слов’янських князівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах). Крім того Золота Орда протягом майже всього періоду свого панування практикувала періодичні спустошливі походи.

Отже, загальмувавши соціально-економічний розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини, якісно змінивши структуру влади в північно-східних руських землях, монгольське нашестя та золотоординське іго наклали негативний відбиток на українські землі, загальмувавши їх економічний, політичний і соціальний розвиток на багато років наперед.