66. Чому реабілітаційні процеси, що були започатковані XX з'їздом кпрСне були доведені до логічного завершення?

Після XX з'їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають « процесом десталінізації ».

Процес десталінізацц провадився непослідовно і мав дещо обмежений характер. Непослідовність процесу полягала в тому, що поряд із критикою особи Сталіна — крок уперед, рорився крок назад — Хрущов в офіційних виступах розпатякував про загалом позитивну роль Сталіна в історії партії та держави, а постанови часів "ждановщини" було розцінено як "вірні у принципі’’. Поряд із амністією засуджених, боячись посилення анти- партійного руху на західноукраїнських землях, 600 осіб із амністованих було повернено для відбуття покарання, переслідувалися колишні учасники підпілля (388 учасників колишнього підпілля було притягнуто до кримінальної відповідальності). Критиці було піддано лише саму особу Сталіна, а не режим влади, що його він створив. Тому процес десталінізації, не дійшовши до свого успішного завершення, поступово згортався.

66. Які заходи були здійснені хрущовським керівництвом у соціальній сфері для покращення життя населення?

З усіх реформ, здійснених в хрущовське «велике десятиліття»,найбільший вплив на подальший розвиток радянського суспільства мали перетворення в соціальній сфері.

Було скорочено робочий день і запроваджено п’ятиденний робочий тиждень. Запроовадажувалося щомісячне авансування колгоспників, ліквідовано натуроплату, списано заборгованість із податку і поставок за попередні роки. У 1957 р. було ліквідовано практику державних позик, які забирали 10% заробітків трудящих і примусово розповсюджувалися серед населення, будучи прихованою формою додаткового оподаткування. 1956 р. було проведено пенсійну реформу, яка забезпечила зростання доходів пенсіонерів у 2 рази, інвалідів — в 1,5 раза. Реформа освіти 1958 р. супроводжувалася збільшенням капіталовкладень у цю сферу та зростанням оплати праці

Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність, Україна не виходила за межі політики, яку диктувало радянське керівництво. Так, угоди з Польщею та Чехословаччиною про врегулювання питання кордонів підписувались представником союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великої Британії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР так і залишились без відповіді.

Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

61. Які особливості післявоєнної відбудови в Україні у порівнянні з західноєвропейськими державами?

Відбудова господарства України розпочалася уже з 1943 року, після початку визволення^, частини території від фашистської окупації. Вона мала ряд особливостей, які відрізняли її від післявоєнної ситуації на інших територіях*СРСР і західних держав:

1. Війна завдала величезних людських і матеріальних втрат. Загинув кожен п’ятий і постраждав кожен третій житель республіки. Близько 4 млн. мирних людей знищено фашистами під час окупації, 2,3 млн. чоловік вивезено до Німеччини, 5 млн. солдат загинуло на фронті. Столиця України - Київ втратила 300 тис. чоловік, стільки ж втратили США за всю Другу світову війну.

Майже половину (48%) довоєнного економічного потенціалу України було знищено, на руїни перетворено 714 міст, понад 28 тис. сіл (250 спалено повністю). Неушкодже-ними залишилось лише 19% довоєнних промислових підприємств, тоді як в Італії було зруйновано тільки 20%. На УРСР припадало 42% знищених промислових об'єктів СРСР.

2. Процес відбудови господарства в республіці ускладнився голодом 1946-1947 років. Загроза голоду, викликана посухою і післявоєнною розрухою, не була своєчасно попереджена, нейтралізована державою, а навпаки, посилена негативними суб'єктивними факторами. Державні хлібозаготівлі не зменшились, а збільшились (у липні 1946 року план хлібозаготівель зріс з 340 млн. пудів до 360 млн. пудів). Зросли обсяги експорту хліба і продуктів харчування за кордон (так званим "братнім державам" вивезено 1,7 млн. пудів хліба). Одночасно посилилось кримінальне переслідуван-ня "розкрадачів хліба", які кваліфікувались як "вороги народу”, державні позики зерна із запасів були мінімальними. Таким чином, повторювався сценарій 1933 року. Від голоду в 1946-1947 роках померло понад 800 тис. людей.

Радянський варіант післявоєнної відбудови господарства мав такі особливості:

1. Опора на внутрішні джерела, ресурси і сили.

2. Першочергове відновлення роботи великої промисловості - основи воєнно- промислового комплексу.

3. Накопичення коштів за рахунок сільського господарства та соціальної сфери.

4. Процес відбудови здійснювався централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану, відбувалася відбудова економіки України не як окремої території, а як частини загальносоюзного комплексу.

Суттєвою особливістю відбудовних процесів в Україні була дія тоталітарної командно- адміністративної системи, яка проявилася в наступному:

• повернення до гігантоманії, надання переваги кількісним показникам над якісними, відставання технологічного оновлення;

• домінування ролі ідеології, проведення широкомасштабних мобілізаційно- пропагандистських заходів (рух ударників, передовиків соцзмагання і т. д.);

• надмірний ріст оборонної промисловості за рахунок нещадної експлуатації селян- колт оспників. Село мало забезпечити потреби промисловості у сировині; постачати міста

телевізори, магнітофони, пральні машини тощо. Селяни нарешті отримали паспорти і мали змогу вільно змінювати місце проживання. Отже, реформи у соціальній сфері привели до реального підвищення життєвого рівня трудящих.