61. Операція “Вісла”: причини, характер, наслідки.

Операція «Вісла стала наслідком підписання договору між республіками СРСР та Польщею про уточнення кордонів між сусідніми державами у квітні 1945 року. Йшла мова про такі землі: територія від міста Крилова до річок Західний Буг та Солокія з відхиленням від лінії Керзона на ЗО км та землі в районі Немирів-Ялівка з відхиленням у 17 км було надано Польщі. Основними причинами науковці називають, передусім, війну, соціальну та національну напруженість на цій території у міжвоєнний період, спричинену земельною проблемою та іншою власністю населення, національні мотиви, зовнішні провокації міжнаціональної ненависті з боку воюючих сторін.

З 22 повітів Краківського, Жешувського та Люблінського воєводств було вивезено понад 150 тисяч українців. Акція охопила територію 19, 500 км², зокрема, Лемківщину, Холмщину, Піддашшя, Надсяння. Українців виселяли у північні райони Польщі, наприклад, до воєводств: Ольпгганського, Кошалівського та ін. Характер цих заходів інколи переходив за межі гуманізму. Польські війська знищили українське село Завадка Мороховська. Для того, щоб українське населення «не пручалося» та не втікало на кордоні з Чехословаччиною стояли військові, а радянське керівництво перекинуло танкову дивізію на кордон. Бойовики УПА намагались чинити опір виселенню та влаштовували низку «відплатних акцій». У жовтні бойові групи УПА напали на села Ділячев, Бартківку, Лончки, Сельницю, Павлокову, де було закатовано українців, а потім поселились поляки.

Протиборство польського уряду та збройного підпілля під час акції завдали великої шкоди економіці держави. Дії комуністичного уряду Польщі «роз’ятрили рани» польсько- українських стосунків часів Другої світової війни та посилили опір українського мирного населення та членів УПА.

61. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни.

Наприкінці війни процес об'єднання українських земель та формування території України вступив у вирішальну фазу. Першим кроком на шляху українсько-польського територіального розмежування Люблінська угода 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа споконвічні українські землі і 17 повітів Підляшшя, Холмщинн, Посяння і Лемківщини, де проживало майже 800 тис. українців, передавалися Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати паростки соціалізму в Сх. Європі. Відповідно договору 16 серпня кордон мав проходиш в основному по «лінії Керзона», з відхиленнями 17 і ЗО км на схід в окремих ділянках. Остаточно процес польсько- українського розмежування завершився 1951 р., коли на прохання Польщі до Львівської області увійшли землі в районі м. Крисгонополя (Червоноград), а в межах польської держави опинилася територія Нижніх Устриків Дрогобицької області.

Гостро стало питання про подальшу долю Закарпатської України. Чехословаччина розглядала цей край як невід'ємну частину своєї держави. 26 листопада 1944 р. І з’їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України в Мукачево, ухвалив маніфест про возз'єднання Закарпатської України з УРСР. Ця дія зумовила певне напруження в

Отже, процес врегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: 1. остаточне визначення кордонів республіки, їхнє юридичне визнання світовим товариством; 2. збільшення території УРСР та її демографічного потенціалу; 3. об’єднання українських земель у складі однієї держави; 4. майже повне завершення формування державної території.