56. Вкажіть позитивні і негативні сторони процесу радянізаїш західноукраїнських земель.

З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес їх радянизащ'ї, тобто зміни в усіх сферах життя відповідно до вироблених за роки радянської влади зразків. Позитивними наслідками процесу радянізації стали: — ліквідація польського держапарату; — об'єднання західноукраїнських земель з УРСР в одній державі. — конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі перебували в руках поляків та євреїв); — українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських); Львівський університет перейменовано в честь І. Франка, мовою викладання стала українська тощо); — розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров’я. Та невдовзі виявилися й украй негативні наслідки діяльності комуністів: — заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, присланих зі Сходу України; — насильницька колективізація (на червень 1941 р. в колгоспи було об’єднано 15 % господарств); — тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну); — розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як "Просвіта”; — масові репресії (з осені 1939 р. по осінь 1949 р. у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депортовано близько 10 % населення).

Отже, об'єднання західноукраїнських земель з УРСР мало позитивне значення: вперше за кілька століть своєї історії українці були в одній державі. Але принесений на багнетах Червоної Армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє не в інтеграції з СРСР, а в творенні незалежної соборної української держави.

56. Які основні причини поразок Червоної армії на території України в 1941 р.?

1. Фактор раптового нападу. У перший день війни німецька авіація розбомбила 66 радянських аеродромів, знищила 1200 літаків, зруйнувала міста і села, штаби, вузли зв’язку, мости, залізниці. 2. Кращі кадри Червоної Армії були репресовані. До початку війни в результаті репресій тільки 7 % командирів мали вищу військову освіту, а 37 % не пройшли повного курсу навчання в середніх військових закладах. 3. У військах панувала система жорстокої централізації, управління та підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем. 4. Переозброєння йшло вкрай повільно. Нові танки і літаки, інші види озброєнь були поставлені на серійне виробництво тільки в 1940-1941 рр. 5. Були демонтовані інженерні оборонні споруди на радянсько-польському кордоні, вони опинилися в тилу Червоної армії, а нові не були зведені. 6. Радянська військова доктрина базувалася на тезі Сталіна, що майбутня війна вестиметься на ворожій території, і оборонні споруди фактично не планувалися. 7. Радянське військове керівництво прорахувалось у визначенні можливого напрямку головного удару противника. Пріоритетним у Генеральному штабі розглядався Київський напрямок, тому в підпорядкування Київського військового округу були передані великі сили. 8. Вище політичне керівництво не мало серйозного плану на випадок масштабних дій. Не були заздалегідь розподілені обов'язки відповідальних за евакуацію, переос­нащення виробництва тощо. 9 . Народ, керівні кадри були дезорієнтовані психологічно договорами 1939 з Німеччиною, у багатьох були занадто великі ілюзії з цього приводу. 10 . Зосередження і розгортання військ не було завершено до початку війни. Більшість дивізій знаходилася в навчальних т аборах.

Героїзм воїнів і плутанина перших днів війни сплелися в одне нерозривне ціле.

державність: вкотре доля українського народу вирішувалась могутніми сусідами, що діяли задля власних інтересів. Позитивним наслідком війни можна вважати об’єднання українських земель в рамках одного, хоч і несамостійного, державного утворення - УРСР.