45. Як Ви вважаєте, чи можна було уникнути "шту рмівщини” і надзавдань у роки індустріалізації? Чи існували альтернативні шляхи проведення індустріалізації?

Нова економічна політика запроваджувалася в умовах глибокої економічної та політичної кризи. Політична влада починала втрачати соціальні опори, прийшло розуміння того, що воєнно-комуністичними методами, насамперед тотальним державним примусом, утримати владу неможливо. У ленінському розумінні НЕП — це «вимушений відступ, перегрупування сил», «необхідність некомушстичними руками будувати комунізм». У Леніна чітко виражена настанова: «хто — кого» і водночас робиться крок у бік плюралістичного бачення шляхів до соціалізму. В останніх своїх замітках Ленін по суті розчиняє розуміння «соціалістичного будівництва» в інших шляхах входження до лав цивілізованих народів, у модернізаторських завданнях культурного та індустріального розвитку. Проголошення НЕПу відображало суперечливі тенденції розвитку суспільства. Нова економічна політика мала альтернативи. Це — урахування багатоукладного характеру економіки, поєднання різних форм власності, відродження кооперативних відносин. У політичній галузі — союз робітників і селян, урахування їх інтересів, відмова від диктатури робітничого класу, претензій партії на монополію влади, поступовий еволюційний розвиток суспільства, поєднання загальнодемократичних і соціалістичних тенденцій. За такого шляху розвитку знімалася заданість кінцевих результатів, накреслювався новий підхід до значення Жовтневої революції, перехід до політики національної згоди.

Проте перемогу здобула інша тенденція. Соціалістична перспектива залиш ала обмежені рамки для НЕПу. Категорична формула Сталіна про викорінення нової економічної політики різко відобразила те, що було в реальності.

45. Успіхи та прорахунки радянської модернізації народного господарства України.

Політика прискореної індустріалізації призвела до важких соціально-економічних і політичних наслідків: 1. Здійснення індустріалізації за рахунок с/г посилило тиск на селян: збільшився продподаток, заборонялася вільна торгівля. 2. Форсована індустріалізація обумовила перехід до насильницької колективізації, результатом якої мало стати забезпечення країни дешевими продуктами харчування, а промисловості - дешевою сировиною. 3. Випереджаючий розвиток важкої промисловості зумовив посилення диспропорцій між промисловістю і сільським господарством, між важкою і легкою промисловістю. Відбулося падіння життєвого рівня народу. 4. Відбувся перехід від непу до командно-адміністративної економіки. Монополізм державної власності, відсутність конкуренції і матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку господарств. 5. З індустріалізацією пов'язаний початок масових репресій. У катастрофіч­них провалах здійснення планів, в аваріях, що почастішали, почали звинувачувати "ворогів народу", "шкідників", з вини яких нібито і траплялися "зриви" і "провали".

Поряд із цим, індустріалізація мала і значні позитивні досягнення: 1. Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально-аграрну; 2. у 1940 р. рівень промислового потенціалу у порівнянні з рівнем 1913 р. збільшився у сім разів; 3. За обсягом виробництва важкої промисловості Україна випереджала ряд розвинутих західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі по виробництву машин (після Англії) і виплавці чавуну (після Німеччини); 4. За три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і