Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Untitled_FR11-1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
730.89 Кб
Скачать
  1. Вступ України до складу срср: дискусії навколо питання, неоднозначність оцінок.

Українська РСР на початку 20-х років формально була незалежною державою, однак фактичного суверенітету не мала. Як і всіма іншими республіками нею керував єдиний центр - ЦК РКП(б), що з метою всеохоплюючого контролю над ними використовував місцевий партійний апарат і керівні органи Російської Федерації. Ця залежність від московського керівництва прикривалася цілою системою двосторонніх і багатобічних договорів, що одержали назву «договірної федерації».

Договірна форма федерації була майже відкритою формою диктату російського центра у відношенні національних окраїн. Такі відносини неминуче волокли невдоволення місцевих республіканських керівних еліт у їхньому прагненні бути вільними у своїх діях від російського чиновництва, що намагалося контролювати буквально кожен їхній крок. Для нормалізації відносин між радянськими республіками ЦК РКП(б) створив спеціальну комісію на чолі з наркомом національностей І. Сталін.

Комісія спеціально розробила і виступила з проектом організації взаємин республік. Цей проект одержав назву “план автономізації”. Відповідно до цього плану радянські республіки включалися на правах автономних до складу Російської Федерації. Це означало, що ліквідувався навіть формальний суверенітет республік. Росіяни бюрократична верхівка одержувала право всеохоплюючого контролю над ресурсами, економічним потенціалом радянських республік.

План автономізації викликав справедливе невдоволення багатьох радянських і партійних працівників національних районів. В Україні проти нього активно виступав Голова Раднаркому X. Рокоссовський. У той же час перший секретар ЦК РКП(б) Д. Мануильський потримав И.Сталіна.

Небезпечним для радянського ладу і більшовицької партії вважав сталінський план В. Ленін. Він виступав із власним проектом, що передбачав створення Союзу радянських республік, на підставі рівноправності.

Створювалися загальносоюзні органи, що здійснювали загальне керівництво Союзом. “Ми визнаємо себе рівноправними з Української РСР і ін. і разом і нарівні з ними входимо в новий союз, нову федерацію, - писав і неодноразово підкреслював В. Ленін.

На основі ленінського плану на 1 з’хді Рад СРСР 30 грудня 1922 р. було створено нове державне об’єднання - Союз Радянських Соціалістичних Республік. У свій час навіть йшла розмова, що документ про цей союз підписали керівники відповідних республік, але як виявилося насправді пізніше такого документа вчені знайти не удалося, у руки дослідників він не попадав.

Прийнята в 1924 р. Конституція Союзу РСР обмежила повноваження союзних республік.

У тому числі, зрозуміло, і Української РСР, зокрема в питаннях керівництва сільським господарством, внутривніми справами, юриспруденцією, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням. Всім іншим у повному обсязі здійснювалося керівництво із союзного центра.

По оцінці істориків і юристів СРСР був псевдофедеративною державою. Усі повноваження союзних республік буквально зводилося на немає центральним керівництвом РКП(б), що не надавало своїм республіканським парторганізаціям автономії. Влада в республіках була в руках комуністів, членом жорстко централізованої більшовицької партії - РКП(б).

Цей дискримінаційний порядок стосовно республіканських організацій не міг та й не бажав змінити і В. Ленін. Тому його заклики до рівності, до федеративних відносин між союзними республіками були несподіваними, чисто декларативними. До самих останніх днів свого існування Союз РСР був унітарною централізованою державою, фактично

ШКЄрІ£Ю нового тину, де усі підкорялося тільки Московському центру.

  1. Порівняйте причини голоду 1921-23,1932-33 і 1946-47 рр. в Україні. Які з них мали об’єктивний, а які суб'єктивний характер?

Причинами голод}' 1921-1923рр. були: 1) післявоєнна розруха; 2) неврожай, спричинений посухою 1921 р.; 3) політика воєнного комунізму, насаджувана більшовиками; 4) примусове вивезення українського хліба в Росію та експорт його за кордон; 5) використання московським урядом голоду як ефективного засобу придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні.

Причини голод}' 1932-1933рр.: 1. навмисний підрив сільського господарства України шляхом насильницької колективізації та конфіскації майна селян; 2. нереальні плани хлібозаготівель для УРСР в 1932 році; 3. вилучення всіх продуктів харчування у більшості українських селян (натуральні штрафи) та ізоляція голодуючих: запровадження паспортної системи, заборона на виїзд в сусідні «ситі» республіки, заборона на ввезення продуктів, оточення військами «ситих міст» від голодного села; 4. відсутність допомога голодуючим за наявності можливостей її надати; 5. запобігання можливості надання іноземної продовольчої допомоги за допомогою інформаційної блокади.

Причини голоду 1946-1947рр.: 1. посуха і неврожай 1946; 2. низька продуктивність праці; 3. високі обсяги заготівель хліба, експорт зерна в Східну Європу; 4. нестача техніки, робочої сили; 5. нестача коштів на розвиток сільського господарства; 6. посилення репресій проти українського населення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]