18. Спеціальні економічні закони в регіоні та їх ознаки.

Більшість вчених розглядають регіональну економіку як галузь економічної науки, яка вивчає закони і закономірності суспільного відтворення, механізми їх дії та реалізації на регіональному рівні. Базовим є закон відповідності виробничих відносин, або відносини економічної власності, що формуються на рівні регіону і відповідають рівню, характеру та структурі продуктивних сил.

На рівні економіки регіонів чітко простежується дія законів і закономірностей окремих сфер суспільного відтворення, зокрема самого виробництва. На регіональному рівні безпосередньо свою дію виявляє закон концентрації виробництва, зміст якого полягає у концентрації промислових підприємств і окремих виробництв на обмежених територіях або у межах національної економіки, а також закон відповідності індивідуальних та речових чинників виробництва, який передбачає оптимальне співвідношення між кількісними показниками виробництва і споживання.

У сфері міжрегіональних і внутрірегіональних зв’язків та обміну проявляються закономірності ціноутворення на специфічні товари регіонального виробництва, а також особливості дії закону вартості відносно вироблених у регіоні товарів і послуг, на засадах якого формуються конкурентні переваги регіону.

Закон обґрунтовує еквівалентний обмін товарів і послуг між виробниками певного регіону відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Дослідження економіки регіонів як цілісної системи вимагає вивчення дії законів і закономірностей окремих підсистем всієї економічної системи. Серед них важливими є особливості функціонування законів і закономірностей розвитку продуктивних сил (засобів виробництва, залучених до господарського обігу природних ресурсів тощо); техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва на рівні регіону). Єдність розвитку регіональних продуктивних сил і техніко-економічних відносин та їх взаємодія зумовлюють дію законів і закономірностей технологічного способу виробництва.

Йдеться про закономірності інтеграційних процесів, міжгалузевих і внутрігалузевих зв’язків між регіонами або горизонтальних зв’язків за рахунок поглиблення спеціалізації й кооперування регіонів тощо. Крім того, дія цих законів має впливає на проблеми впорядкування, систематизації та поглиблення вертикальних зв’язків, тобто зв’язків центральних органів управління з регіонами на засадах удосконалення податкової, інвестиційної, зовнішньоекономічної та інших форм економічної політики.

19. Структура регіональної політики держави.

Регіона́льна полі́тика — сфера діяльності держави, або регіональної (місцевої) влади, щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті, тобто пов'язана з взаємовідносинами між державою і регіонами, а також регіонів між собою. Є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку.

За своєю структурою регіональна політика держави може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.

В орбіту регіональної політики включаються такі напрямки:

• співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку (державний, кооперативний, приватний сектори національної економіки; внутрішні і зовнішні фактори і засоби;

• співвідношення національного (загальнодержавного) і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою (рівень регіональної автономії, ступінь централізації планування і управління);

• ставлення до завдання підйому економіки відсталих районів, освоєння нових районів і ресурсів;

• ставлення до національно-етнічних питань (в умовах багатонаціональної держави);

• регіональні аспекти демографічної політики, політики урбанізації, державної політики тощо.

З регіональною політикою тісно пов'язані регіональне планування і програмування. За своєю структурою регіональна політика може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.