9. Районування

Економічне районування – поділ на екон. макро райони для формування та реалізації ефективної економічної політики. Ряд регіонів об’єднується в райони і проводять щодо них подібну екон. політику.

Екон. район – географічна цілісна територіальна частина народного господарства, що має свою виробничу спеціалізацію і міцні внутрішньо економічні зв’язки і нерозривно пов’язана з ін. частинами сусп.-терит. поділом праці.

Обєктивні умови поділу: наявні природні ресурси, населення, виробничий потенціал(кількість підприємств), рівень господарського освоєння територій, спеціалізація виробництва.

Критерії поділу: має бути цілісною територією, зі своєю госп. спеціалізацією, має бути розвинена транспортна мережа для мінімізації витрат, повинно враховуватись екон-геогр. положення, до складу районів повинні включатись території областей без порушення їхніх меж.

Принципи ек. районування: комплексність, перспективність розвитку(розвиток споріднених галузей), об’єктивність(логічність поділу), єдність.

10. Економічні райони Укр. Та їх хар-ка

Економічне районування – поділ на екон. макро райони для формування та реалізації ефективної економічної політики. Ряд регіонів об’єднується в райони і проводять щодо них подібну екон. політику.

Екон. район – географічна цілісна територіальна частина народного господарства, що має свою виробничу спеціалізацію і міцні внутрішньо економічні зв’язки і нерозривно пов’язана з ін. частинами сусп.-терит. поділом праці.

Класифікація Ф. Заставного (9)

-Донецький (Дон. Луг обл.)

-Придніпровський(Дніпроп, Запоріз обл.)

-Цн-Поліський (Київ, Черніг., Житом обл.)

-Пн-Сх (Сумс, Харк., Полт обл )

- Подільський (Він., Хмельн., Терноп. обл.)

- Цн-Український (Черкаська, Кіровоградська обл.)

-Карпатський(Закарп., Львів., Ів-Фр, Чернівецька обл.)

-Зах-Поліський(Волин, Рівнен. обл.)

-Причорноморська(Крим, Мик, Херс, Одеська обл.)

Класифікація О. Шаблія (6)

-Зах(Вол, Терн, Рівн, Львів, Ів-Фр, Закарп, Хмельн, Чернівецька обл.)

-Сх(Донец, Луганська обл.)

-Пн-Сх (Харк, Сум, Полт обл.)

-Цн-Сх (Кіровогр,Дніпропет, Запорізька обл.)

-Пд (Мик, Херс, Одес, Крим)

-Цн(Київс, Він, Черкас, Черніг, Житом обл.)

11. Регіональні програми як інструмент державної політики регулювання територіального розвитку.

На державному рівні одним із основних економічних механізмів регулювання регіональним розвитком є програми соціально – економічного розвитку окремого регіону чи території . Цей механізм фактично є програмно – прогнозним механізмом державного регулювання регіональним розвитком.

Різноманітні аспекти регіональної політики України , визначення проблем і стратегічних пріоритетів розвитку регіонів розглядаються в працях З . Варналія , М . Данилишина, Я. Олійника, А. Павлюк, та ін. дослідників. Проте існуючі методи розробки та обґрунтування регіональних стратегій і програм ще недостатньо ефективні і потребують удосконалення. Причина полягає у відсутності системного підходу до реалізації регіональної політики, нерозвиненості стратегічного планування розвитку регіонів, районів, міст, селищ.

Зараз в Україні створюється системна законодавчо – нормативна база для врегулювання багатьох питань регіональної політики, вирішення яких суттєво підвищило б ефективність здійснення державної регіональної політики.

У регіонах держави відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015р.” від

21 липня 2006р. No1001 було започатковано процес розробки державними адміністраціями регіональних стратегій розвитку на період до 2015р. Проте досвід складання стратегічних планів розвитку , які, згідно Указом Президента України

Від 25 травня 2001 р. “ Про концепцію державної регіональної політики” вже

Запроваджувались в окремих регіонах України ,

Суттєвими недоліками розроблених стратегічних планів розвитку регіонів було

Те , що в них:

1) відсутні індикатори досягнення цілей та чітко визначені організаційно-економічні механізми впровадження стратегій і контролю за їх реалізацією;

2) не враховувались найважливіші чинники конкурентоспроможності регіону –

Якості місцевої влади , тобто ефективності управлінських рішень, спроможності

До прогнозування та передбачення можливих ризиків, прозорості в прийнятті

Рішень та відкритості для контролю з боку громадянського суспільства ;

3) відсутнє бачення перспективи , прогнозу розвитку регіону з урахуванням мінливих чинників і можливих ризиків, зокрема й міжнародних. Розробники стратегій формували перспективу розвитку регіону від уже існуючого рівня, не

Беручи до уваги світові тенденції, їх зміни, глобальні виклики, тобто стратегії

Були орієнтовані переважно на еволюційне зростання, використання або поліпшення існуючого потенціалу;

4) не визначалось місце того чи іншого регіону в системі міжтериторіального

І міжнародного поділу праці

5) не проводились прогнозні розрахунки основних показників розвитку економіки