27. Регіональна економічна політика.

Державна регіональна політика спрямована на забезпечення сталого

розвитку регіонів на основі зміщення акценту від централізованого

управління до комплексної підтримки і стимулювання регіонів у розбудові їх

власного потенціалу з використанням інструментів державної політики та

активних регіональних і місцевих ініціатив. Державна регіональна політика і політика регіонів формують єдине ціле і доповнюють одна одну. Регіональна політика держави спрямована на збалансування умов діяльності регіонів та їх результатів, підвищення ефективності використання сукупності регіональних ресурсів і можливостей створення умов для підвищення ефективності діяльності окремих регіонів. Державна регіональна політика містить низку взаємопов’язаних елементів: економічну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну,

гуманітарну і національну політику.

Регіональна економічна політика включає: бюджетну і податкову політику; планування і прогнозування в регіоні, створення і реалізацію цільових програм, використання природних ресурсів і розпорядження власністю регіону, розміщення продуктивних сил, управління структурою виробництва, політику розвитку регіональних комплексів, контрольно-аналітичну діяльність, інформаційне забезпечення.

Метою регіональної економічної політики є: забезпечення самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональним і місцевими; раціональне розміщення продуктивних

сил, реалізацію переваг територіального поділу праці; створення нової системи

управління комунальним сектором економіки; стимулювання надходження

фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічніші райони, здатних

прискорювати зростання економіки регіону та сприяти реструктуризації власної

економіки; активізувати розвиток депресивних регіонів; сприяння формуванню

оптимальної структури господарського комплексу, здатного забезпечити

найефективніший регіональний розвиток.

28. Демографічні програми та зайнятість населення як об'єкт регіональної політики.

Багатовекторність демографічної ситуації породжує різноплановість політики в нових соціально-економічних умовах, орієнтованої як на стимулювання народжуваності, так і на соціальну підтримку сімей з дітьми, зміцнення здоров’я й поліпшення якості життя населення, продуктивніше використання людського потенціалу, зниження рівня смертності .

Національна демографічна програма спрямована на реалізацію комплексу довгострокових програм, мета яких – оздоровлення всього соціального клімату, від якого залежать демографічні процеси. Кожна із цих программ повинна базуватися на усвідомленні причин і умов демографічної кризи, їх взаємозв’язку з об’єктивними історичними процесами.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань — економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя. У результаті проведення в Україні роботи, спрямованої на поліпшення демографічної ситуації, повинна стабілізуватися чисельність населення за рахунок збільшення середньої тривалості життя, підвищення в перспективі показників народжуваності, зниження показників смертності населення. Покращиться структура розміщення продуктивних сил, що, безсумнівно, вплине на показники соціально-економічного розвитку України.

У розвинутих країнах більшість програм зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги. Розрізняють довгострокові (на один рік) програми. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.

Метою державних і регіональних програм зайнятості є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

У програмах також обґрунтовується організаційне, наукове і фінансове забезпечення усіх запланованих заходів та необхідність контролю щодо їх реалізації.

Заходи, розроблені у програмах, передбачають забезпечення сприятливих податкових, інвестиційних, фінансово-кредитних та інших умов господарювання для підприємств усіх форм власності